Мелодія кави у тональності кардамону - чиста насолода для душі

     Наталину книгу зі зворушливою присвятою я дістала з рук усміхненої поштарки. Пам’ятаю, як милувалася вишуканою і стильною обкладинкою, як хвилювалася, починаючи читання – добре знаючи авторку “Мелодії”, переймалася, навіть не за те, чи сподобається мені книга – була певна, що так, бо це мій улюблений жанр – а радше за те, чи зумію я книгу відчути. Мені здається, що зуміла.
     Про що ця історія? Про любов. Про життя і випробування, які воно нам дарує. Про те, як пройти їх і не загубити себе, не втратити щирість і чистоту душі. І про силу слабких жінок – також. У центрі оповіді – хвилююча історія кохання доньки українського священика Анни, і набагато старшого за неї одруженого шляхтича Адама. Ми зустрічаємося з іще юною Анною, разом із нею дорослішаємо, закохуємося, страждаємо, переживаємо гіркі втрати і тішимося перемогам. Книга написана дивовижною, ніжною, плавною, легкою, як музика  мовою. Це не львівський балак, а та мова, якою говорить Львів, коли закоханий. Львів рідний, близький і знайомий кожному, і байдуже, що нас із героями розділяють півтора сторіччя – є історії і почуття, які ніколи не зникнуть, і не застаріють. Навіть буденні описи читаються з гострою цікавістю, бо авторці вдалося зробити їх повнокровними і живими. Герої твору також живі, навіть не віриться, що це літературні персонажі, та й навіщо в це вірити? Краще думати та знати, що і Анна, і Адам жили на світі, страждали, кохали, втрачали і берегли свої почуття.
     Дія “Мелодії кави” відбувається у Львові ХІХ сторіччя, і Львів, по суті, є повноправною дійовою особою роману. Львівський колорит, описи львівських вулиць та звичаїв вплетені в мереживо твору досконало і вишукано – ніде нічого зайвого, і нічого не бракує. Власне, сам роман і нагадав мені венеціанське мереживо, старовинне і вишукано гарне, а ще – симфонію кохання, і каву зі спеціями – напій шаленої до нестями пристрасті. Зізнаюся, я вже втратила надію прочитати любовно-історичний роман українською мовою, і те, що такий роман знайшов мене, знайшов містичним чином, а також те, який чудовим він виявився, стало моїм найприємнішим  відкриттям. “Мелодія кави в тональності кардамону” – це історія жіночого серця, серця щирого, відкритого, здатного на любов і самопожертву, це ніжна пісня про найголовніше у житті – про кохання та відданість, пісня, так само прекрасна, і до сліз пронизлива, як і це почуття. Бо, хто би що не казав, але у цьому світі немає більшого дару і страшнішого прокляття, аніж любов – і “Мелодія кави” яскраве тому свідчення.