Конспект пригод

     Якщо когось колись справи занесуть в Москву або на київську Петрівку, принагідно прошу звернути увагу на асортимент белетристики, написаної російськими авторами на історичному матеріалі. Звісно ж, вони активно експлуатують власну історію. Навіть відкушують останнім часом шматки нашої, коли пишуть про часи Київської Русі. Причому для чистоти експерименту краще почати з Петрівки, а потім поїхати в Москву і порівняти. Петрівка програє - з Москви на наш книжковий ринок везуть не все, що видається в Росії. Отже, на Петрівці цього просто багато, а в московських книгарнях - дуже багато.
     Є такий видавничий тренд, і то не лише в Росії. Навпаки, росіяни його підхопили та активно розвивають. Це коли береться історичний факт чи історична постать, котра бодай щось значить для своєї країни, а потім на основі нехай навіть благенького фактажу пишеться пригодницький роман. Часто - з продовженням. А потім під такий тренд взагалі запускається ціла серія. Для просвітництва це дуже добре. Корисно, коли громадянин через популярні жанри дізнається про історію рідного краю бодай у поверхневій формі.
     Сакралізація в Україні власної історії, як і літературної праці, поки що не дає вагомих підстав для появи в нашому красному письменстві таких майстрових. Хоча сама лише історія України періоду від 1917 до 1991 років дає стільки матеріалу для письменника, що започаткована завтра видавнича серія здатна затвердити тематичний план років на сто вперед. Але там, де письменники та видавці Америки, Європи та Росії вже давно й успішно піднімають архіви та чималу копійку, в Україні, країні з багатющою, загадковою та неоднозначною історією, ще кінь не валявся.
     Взяти хоча б 1920-ті роки, сучасне переосмислення їх у формі гостросюжетного роману. Один «Чорний Ворон» Василя Шкляра, і то - зі шлейфом зовсім не літературного скандалу. Тому книга не професійного письменника Олександра Скрипника «За золотом Нестора Махна», не будучи зразком саме літературної майстерності, цінна насамперед з огляду на пропонований фактаж. Белетризований та викладений у формі пригодницької повісті, котра побачила світ уперше десять років тому малим тиражем у запорізькому видавництві «Дике Поле». Тепер автор зробив нову редакцію, додав матеріалів, і зацікавлені можуть використовувати повість як фундамент для власних сюжетів. Адже тема Махна та махновщини в Україні дуже вдячна.
     ... З боєм прорвавшись за кордон СРСР, батько Нестор Махно з дружиною Галиною та кількома відданими соратниками осідає за кордоном. Жити за щось треба. Тоді Махно згадує про цінності, здобуті в часи махновщини у якості бойових трофеїв. Скарб розділений на частини та закопаний на батьківщині Махна, у певних місцях. Золотий запас для отамана за його завданням повинен забрати особистий Іван Лепетченко, ад´ютант Махна. Проте ВЧК вже знає про наміри батькового емісара, тож Іван потрапляє в чекістську засідку. Тепер треба і самому вціліти, і золото по можливості врятувати, і Махна не зрадити. Ось і крутиться Лепетченко, мов муха в окропі.
     Фактаж, який спирається на документи - одночасно чеснота й недолік повісті. Чеснота, бо ілюструє відому істину про те, що саме життя часом викидає такі колінця, куди там фантазії письменників. Недолік - бо Олександр Скрипник скутий ним, фактажем, по руках та ногах. Не має можливості для маневру, не може дати фантазії політ. Тому маємо не повноцінний гостросюжетний пригодницький твір, а лише конспект. Із якого при бажанні може вирости навіть не один, а кілька повноцінних романів. Та щонайменше один серіал українського виробництва, котрий матиме свою кіноверсію, як це практикується в країнах із розвиненою індустрією. Тим не менше, повість Скрипника здатна дати набагато більше, ніж можливість насолодитися плодами авторської уяви та зразками високого штилю. Книга дає інформацію для роздумів. Та бажання зробити на її основі відразу кілька потенційних бестселерів. Цього слова не варто боятися: історико-пригодницькі романи в усьому світі сьогодні мають уже на старті великі тиражі...

Андрій Кокотюха

Переопубліковано з: http://bukvoid.com.ua/criminal//2012/03/22/114555.html