"Карлик ніс" по-сучасному

     Підліткова книга про носату дівчинку, яка страждає через свою зовнішність. Здавалося б, це мало би бути жахливо банальним, але лише не у тому випадку, коли авторка - Кристина Нестлінґер. Німецька сучасна письменниця може і не творить канону сучасної дитячо-підліткової літератури, але, принаймні, робить у цьому розділі майже взірцеві книги.
     Окрім купи ментальних проблем та комплексів, Тезі - головна героїня - має ще досить конкретних траблів з якими не може дати собі ради. Один з основних - друг за листуванням, якому вона надсилає сестрині знімки. Попри побоювання, це - лише частину сюжету, аж геть не головна. Там ще є багато цікавого, як от - конфлікти з однокласниками, велетенська сварка батьків із бабусею, нерозуміння сестри, Проблеми у школі.
     На останніх хочеться зупинитися детальніше, адже їх розкриття може слугувати чіткими інструкціями для заучок, які хочуть перестати бути заучками і нарешті влитися в колектив. Відмінниця-розумниця дратує однокласників уже самою своєю відмінністю-розумністю, а вчителі (як буває і в інших школах) це усіляко заохочують - ставлять у приклад, привселюдно хвалять, залучають таких дітей на свій бік у конфліктах із класом, тим самим поглиблюючи прірву. Цькування Тезі у класі сягає свого апогею через несправедливе звинувачення її у ябедництві. До речі, наступна сцена збирання потовчених помідорів з підлоги навколішки цілком могла би зійти зі сторінок романів Кінґа. І я не жартую. Можливо, багатьом батькам та педагогам не сподобаються рецепти від Нестлінґер - "учні та вчителі по різні сторони барикад", принцип омерти у класі, тощо. Але по-перше, це знову ж таки - лише епізод у книзі, а по-друге - книга писалася для підлітків, а не для батьків та вчителів.
     Любовна лінія нетипова, і тим цікава, стане бальзамом на душу негарним дівчаткам, яким Кристина наполегливо доводить, що не всі хлопці женуться за вродою, інших приваблює можливість спілкуватися, чимось ділитися зі своєю обраницею, захищати та опікати її. Особисто я сприймяю це як великий аванс щодо хлопців 12-13 років, але, певно, такий авторських хід має свою функцію.
     "Божеством із машини" виглядає Тезина грошовита бабуся, яка відіграє велику роль і у сюжеті, і у перетворенні самої Тезі. Мені не зрозуміло. навіщо було робити її аж такою нетиповою. "Добре їй, у неї бабу-у-у-уся! А у мене?" - цілком справедливо може сказати носата читачка з Бердянська і розчаровано відкласти книгу.
Переклад виконав не хто інший, як Олександр Мокровольський. Мова прекрасна, без надмірів і недоліків. Зараз усі пишуть про його старого "Гобіта", то приємно відзначити, що різні книги цей перекладач від Бога перекладає відповідним стилем з відповідною лексикою.
     Окремо хочеться "подякувати" видавництву "Теза" за ребрендинг обкладинки. Моє видання 2009 рокі має приємні малюнки та нормальну обкладинку Валентини Богданюк. Нове перевидання 2012 року виконане у огидному мультяшному (як у Теркелі й Халепі) стилі, та ще й підписано так, що читається "Мурахоїдом обзивають мене".
     Книга сподобається насамперед дівчатам від 11, але і хлопці можуть знайти там чимало цікавого.