Інший Кіплінг

     Є письменники, які стали заручниками своїх найвдаліших персонажів. Скажімо, Артур Конан Дойл. Він написав багато дуже різних романів, від вишукано історичного «Білого загону», сторінками якого бігають по Аквітанії середньовічні англійські лучники й скачуть шляхетні лицарі, до фантастичного, переповненого динозаврами, «Загубленого світу», за який слід було б відраховувати чималі суми усім подальшим плагіаторам, особливо голлівудським сценаристам, не кажучи вже про кавалерійського предтечу піхотинця Швейка «Бригадного комісара Жерара», якщо повірити якому, доведеться погодитися, що наполеонівські війни виграли таки французи, принаймні їхня кавалерія була найкраща, в усьому винен флот. Так ні ж! Шерлока Холмса усім подавай. Конан Дойл уже і так його намагався вбити й розквитатися за всі безсонні ночі, і сяк. І кожного разу вимушений був писати продовження на вимогу обурених читачів. Бо персонаж затьмарив автора.
     Теж саме сталося і з його земляком сером Ред´ярдом Кіплінгом. Тільки роль детектива Холмса щодо цього поважного автора зіграв дикий хлопчик Мауглі, який настільки сподобався публіці, що затьмарив собою навіть усіх інших героїв тієї ж самої «Книги джунглів». Особливо у радянський час. Мауглі що, він класово близький булгаковському Шарікову, тому повністю перекладений і омультфільмлений. А ось оповідання «Слуги її Величності», написане від осіб табірних тварин англійської армії на марші, якось обходили увагою. Нічого пропагувати британський імперіалізм. Та ще й вікторіанський.
     Якщо вірити перекладацькому гуру Максимові Стрісі, саме з такими формулюваннями завертали раніше в редакціях часописів деякі перекладені вірші Кіплінга з цієї книги, бо кожна з легенд цієї книжки, записаних, як і належить, прозою, закінчуються віршованою мораллю. Тож це - перше не підцензурне видання українською, здійснене кіплінголюбом Володимиром Чернишенком з невеликою допомогою його друзів.
     Книга містить 7 повістей, або як називав їх сам Кіплінг - легенд, які підступний Мауглі витіснив був з-під обкладинки «Книги джунглів», бо сам сер Редьярд колись необачно дозволив друкувати Манглі окремою книжкою. Із більш-менш відомих персонажів назву хіба що мангуста Рікі-Тікі-Таві. Усі інші персонажі, як звірі, так і люди, підозрюю, вперше заговорили українською.
     Мова ця доволі жвава й соковита, читається легко, чому сприяє знана любов перекладача до пошуку українських відповідників геть до всього сущого, іноді навіть імен тварин, якщо це доречно. Мегерця. Так пан Кіплінг в українській версії зве свою дрібненьку собачку. По-моєму, звучить J Втім, усі інші імена тварин не потребували перекладу, бо мали не англійські клички і цього виявилося достатнім, щоб залишити в текстах колоніальний колорит. Такий підхід здається мені виправданим, бо в самій англійській мові англіцизмів нема.
     Отож ще одною несподіванкою цієї книги став для мене її географічний аспект. Виявляється, дія «Книги джунглів» розгортається не тільки в Індії, і навіть не тільки в тропіках. Але й у полярних морях, як от Берингове чи Баффінове, і діють в ній не лише тигри й мавпи, але й полярні тюлені тощо. Задум автора стає зрозумілішим, якщо переглянути мапи, якими проілюстровано форзаци та сторінки книги. Чи не вперше побачив усі Британські колонії на одній мапі. Дійсно - імперія, над якою не заходить сонце. Треба ж було для цього розкривати книгу для середнього та старшого шкільного віку!
     Ну і ще один аспект, який дозволяє називати це вже не просто книжкою перекладів, але книжковим проектом. До книги додається диск з баладами на слова вміщених на її сторінках віршів, переспіваними Сергієм Василюком, лідером рок-гурту «Тінь сонця». Слухав їх на презентації, вийшло геть не кепсько, про що свідчить вибіркова любов піратів саме до «саунд треку книжки». Це вже теж щось новеньке в наших палестинах.
     Ну і ще таке, теж помічене на презентації. Варто було побачити поруч перекладачів цього книжкового проекту Максима Стріху і Володимира Чернишенка, як починаєш підозрювати, що бачиш одну людину в різні роки життя. І це враження ще посилюється, коли порівнюєш їх з відповідними фото сера Кіплінга у молоді та зрілі роки. І ще скажіть, що перекладачі не уподібнюються тим, кого перекладають.
     Вітаю усіх причетних з виходом цієї геть не кепської книжки, а читачів запрошую смакувати. І не тільки школярів молодшого та середнього віку. Дорослим теж буде цікаво.

Антон Санченко

Переопубліковано з: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2012/02/22/070906.html