Інформація керує світом, або Банківське життя під мікроскопом

     Як впливає професія на особистість? Як змінює кожного з нас? Адже усі ми – економісти, вчителі, бухгалтери, водії, менеджери… – змінюємося під впливом власної професії. Саме вона змушує нас грати певні ролі, натягати бажані й не зовсім маски і подекуди дивитися на світ та оточнення крізь призму власного професійного «я»… Кажуть, деякі професії – майже діагнози. Хтозна, можливо, своєрідним діагнозом є кожна професія?
     Новий роман Вікторії Горбунової «Надра банку» – спроба простежити особистісну деформацію банківських працівників. Що діється у банківському «задзеркаллі», як і чим живуть банкіри, про що мріють, чого найдужче прагнуть…
     Усю когорту банківчан можна умовно розділити на дві групи – тих, хто керує, і тих, ким керують або хто власне працює. Найсильніший відбиток професія лишає саме на першій групі – адже ті, хто думає, ніби владарює над грошима, піддаються найбільшій спокусі. Їхні уявлення про такі близькі для кожної людини поняття як дружба, кохання, особисте щастя, професійний успіх суттєво відрізняються від уявлень тих, хто «знизу». Адже в їхньому світі усе розглядається крізь призму грошей і влади.
     Прохання психолога пригадати найважливіші події свого життя, як лакмусовий папірець, виявляє приховані внутрішні «рифи» шефів. Скажімо, Олексій Іванович Шаюк, шеф корпоративного банкінгу, понад усе ставить гроші, кар’єру і владу, і жодна найважливіша подія його життя не пов’язана із сім’єю. Хоча він одружений і має дітей. А ще «його сторонилися, і він не мав друзів. Вважав, вони марнують час і гроші». Сторонилося оточення – не лише підлеглі, а навіть колеги з верхівки, зокрема й Елеонора Степанівна Громико, директор департаменту внутрішнього аудиту: «навколо неї якась напруга – простягни руку і наштовхнешся на невидиме силове поле».
     Не покращують обличчя банківської верхівки і сімейство Романовських – закомплексований Олег В’ячеславович, який весь час твердить, що «усього досяг сам», чи алкоголік Іван Адамович. Утім чи не найсумнішою видається становище головного бухгалтера Ольги Вікторівни Хоменко, яка, не має іншого життя, окрім роботи. І навіть єдину доньку бухгалтерки виховує бабуся:
     «Вершина тернистого шляху – крісло головного бухгалтера – найважливішої людини банку. Людина, яка має гроші, статус, владу, визнання, навіть усезагальну заздрість, але не здатна вберегти найціннішого – свободу і чистоту сумління».
     Професійна деформація особистості стає діагнозом насамперед для бухгалтерів, стверджує автор, і окрім фізичних хвороб і недуг, має суттєвий вплив на світогляд. Адже для бухгалтера «будь-яке людське почуття має грошовий матеріальний еквівалент. Турбота про дітей – це престижність школи чи вартість літнього відпочинку; кохання – кошти, витрачені на подарунки; співчуття ближньому – розмір благодійного внеску! Звичка вимріювати світ у грошах не ексклюзив бухгалтерів, але вони роблять це професійно! Усі найважливіші події у житті починаються зі слів: купили, придбали, дістали, влаштували…».
     Зовсім інше світосприйняття у другої когорти банківчан – тих, хто «знизу». Незважаючи на певні успіхи у кар’єрі, найважливішими для них і надалі залишаються одруження, народження дітей, придбання власного житла чи відпустка за кордоном.
     Є у творі і трохи «лірики» – на тлі банківських перипетій розквітає кохання, яке переростає у справжній службовий роман. Але «вибивання» відтермінування кредиту на житло для закоханих, звісно, позбавлене будь-якої романтики. Така собі реалістична «пілюля» у романтичній ідилії психолога і програміста.
     «Надра банку» – історія, не схожа ні форматом, ні будовою на дві попередні книги Вікторії Горбунової – «Записки шкільного психолога» (2009) та «Мрія про Маленьке Життя» (2010). Проте близька за психологічною насиченістю і спробою показати світ очима інших людей. Недарма її автор – психолог.
     Вікторія Горбунова – кандидат психологічних наук, доцент, викладач кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету імені Івана Франка. Письменниця була відзначена на літературному конкурсі «Коронація слова – 2010» дипломом «Вибір видавців» за роман «Мрія про Маленьке Життя».

Людмила Сайко

Оригінал рецензії: http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/15893/