У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено 21 березня відзначати Всесвітній день поезії. Вперше його святкували у Парижі, де розташована штаб-квартира організації.
     «Поезія, – йдеться у відповідному рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, завдяки яким переважно і доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова».
     Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.
     До сьогоднішнього свята у багатьох містах організовуватимуть різноманітні творчі заходи. Наприклад, у Вінниці о 14.30 у відділі літератури та інформації з гуманітарних наук ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва (вул. Соборна, 73, читальна зала, 3-й поверх) відбудеться зустріч «Поезія – це завжди неповторність».

     Нобелівський лауреат 2010 року з літератури, перуанський письменник Маріо Варгас Льйоса (Mario Vargas Llosa), готує до виходу свій новий роман. Про це він повідомив минулого тижня в Сантьяго-де-Чилі на святкуванні 80-річчя чилійського письменника Хорхе Едвардса (Jorge Edwards).
     За словами Льйоси, це буде перший роман, написаний ним після вручення Нобелівської премії. Книга називатиметься «Непомітний герой» (El heroe discreto) і з’явиться у продажу в 2013 році. Дія роману відбувається між столичною Лімою і містом Пьюра (Piura) на півночі Перу, де у дитинстві Маріо Льйоса прожив кілька років: «Мій роман не автобіографічний; образи, які я запам’ятав у Пьюра, стали відправною точкою роману».
     Також нагадаємо, що в квітні цього року в іспанському видавництві «Alfaguara» виходить ще одна робота перуанського письменника «Цивілізація шоу» (La civilizacion del espectaculo). У ній Маріо Варгас Льйоса розповідає про зміну в культурних цінностях людства, дедалі зростаючий вплив різноманітних розваг, які стають рушійною силою нашого часу. «Розмиття кордонів між новинами і розвагами прогресує, знищуючи здатність підтримувати і покращувати справедливий, демократичний устрій суспільства. Тривіалізація мистецтва і літератури, торжество сенсаційності в пресі і легковажність політики – ось приклади деградації, що вразила суспільство» – зазначає письменник.

      Сьогодні, 19 березня, у Львові в книгарні «Є» відбулася творча зустріч із письменником-мандрівником Максимом Кідруком, впродовж якої він поділився своїми враженнями від нещодавньої мандрівки Анголою та Намібією.
     «Ідея чкурнути в Анголу – розповідає Кідрук – виникла на одній із презентацій моєї книжки, коли під час автограф-сесії до столу, де я сидів, підійшов якийсь дідусь і спитав, чи не хотів би я поїхати в Луганду, бо в нього там є знайомий. Принаймні мені спочатку здалося, що йшлося саме про Луганду (а ми із друзями так між собою називаємо Луганськ) (сміється). Коли я зрозумів, що йдеться про столицю Анголи, то впав у ступор. Обмінялись контактами і, знаєте, якось усе забулося. А літом цей його знайомий був у Києві, ми з ним зустрілися і уже в серпні чувак вислав мені запрошення. З цього усе й почалось».
     Далі Максим Кідрук розповів про пригоди в Анголі, зробивши невеличкий екскурс в історію країни і підкріпивши свої спогади фотографіями з мандрівки.
     «Ангола – повністю закрита країна, в якій такого поняття, як туристична віза, просто немає; або ти отримуєш запрошення і летиш, або навіть не рипаєшся. Її столиця – бідне брудне місто. Це було помітно одразу після приземлення в аеропорту – тонни сміття у прямому сенсі слова перевалювалися через паркан летовища. У місті немає таксі, тому якщо ти білий і якщо ти мандруєш пішки, є велика загроза, що тебе відлупцює хтось із місцевого населення (навіть у мій бік, незважаючи, що я був із провідником, полетів камінь від якогось хлопчини). До речі, цікавим є той факт, що в Луанді можна керувати автомобілем у дупу п’яним і законом не передбачено жодного покарання, а от, скажімо, розмови по телефону за кермом полегшать ваш гаманець на 500 доларів».
     На презентації слайдів мандрівник показав чарівну ангольську природу, напівзруйновану футбольну арену посеред пустелі, збудовану до Кубка анфриканських націй, а також кладовище кораблів, історія якого почалася ще із 16 століття, і яке на сьогоднішній день налічує сотні понищених суден.
     «Щодо Намібії, – розповідає далі Кідрук, – то це величезна країна, за площею майже як Україна, із населенням 2 мільйони мешканців. Це як півкиєва розтрясти по всій території нашої держави. Громадського транспорту там, звісно, немає. Можна спробувати «автостопити», але прикол в тому, що за день дорогами Намібії проїздить дві-три машини, тому є ризик так простовбичити дуже довго. Відповідно, краще орендувати тачку десь на місці. Усе відбувається за простою схемою: ти вивішуєш у хостелі оголошення, що я такий-то хочу помандрувати туди-то, і впродовж кількох днів до тебе на кастинг починають сходитися кандидати (сміється). Так було і зі мною – за кілька днів ми на орендованій машині уже мчали пустелею Наміб».

     Письменник і перекладач Сергій Жадан планує видати нову збірку поезії та есеїв. Також він працює над ще двома книжковими проектами: збіркою перекладів німецькомовних поетів та антологією “Тотальний футбол”, яка вийде у Німеччині.
     Збірка поезії та есеїв побачить світ уже навесні 2012 року. До неї увійдуть тексти, які Жадан писав впродовж останніх двох років.
     “З видавцями ще нічого не підписував. Але справді сподіваюсь, що вийде навесні, – зазначив Сергій. – Тематично це буде спроба поєднати Біблійні сюжети з кримінальним контекстом. Переважно це будуть балади – історії про сильних чоловіків та пристрасних жінок”.
     Також Сергій Жадан зараз перекладає молодих німецькомовних поетів: Енн Котен, Уляну Вольф, Гендріка Джексона та Нору Гомрінгер. Міжнародний поетичний фестиваль “MERIDIAN CZERNOWITZ” планує їх видати однією антологією.
     “Деякі з цих поетів виступали на фестивалі в Чернівцях. Здається, публіці було цікаво. Вони дуже різні. І пишуть дуже по-різному”, – зазначив упорядник антології.
     Ще одну антологію – “Тотальний футбол” – Жадан упорядкував до Євро-2012. Вона вийде у німецькому видавництві “Зуркамп”. До збірника увійшли тексти чотирьох польських та чотирьох українських авторів, присвячених восьми містам, що приймають матчі Євро-2012. Українську сторону представили, крім Сергія Жадана, Юрій Андрухович, Сашко Ушкалов і Наталка Сняданко.

     19 березня київське студенство проведе флешмоб, присвячений дню народження відомої української поетеси Ліни Костенко.
     Учасники заходу зустрінуться біля метро "Хрещатик" о 16:00, 19 березня, адже саме в цей день відзначає свій 82-ий день народження відома українська поетеса. 
     Активісти будуть роздавати перехожим листівки з творами Л. Костенко, декламуватимуть її вірші, пройдуть святковою ходою до Європейської площі. 
     У планах студенства також створення символіки українського прапора із повітряних кульок. 
     Зазначимо, що Ліна Костенко - українська письменниця-шестидесятниця та поетеса. Приймала активну участь у дисидентських рухах. Стала лауреатом багатьох літературних премій, зокрема Шевченківської (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).

     Учора стало відомим ім’я лауреата найпрестижнішої літературної нагороди для письменників Азії «Man Asian Literary Prize» 2011 року. Як повідомляє офіційний сайт премії, вперше в історії нагороди перемогла жінка – південнокорейська романістка Кунґ-сук Шин (Kyung-sook Shin).
     Авторка обійшла конкурентів із романом «Будь ласка, подбай про маму» (Please Look After Mom). Це – складний, зворушливий та елегантно написаний портрет південнокорейської родини, яка відчайдушно намагається знайти свою матір, котра одного дня зникла в сеульському метро. На батьківщині письменниці книга вже розійшлася накладом майже 2 млн примірників.
     Кунґ-сук Шин – авторка багатьох художніх творів, володарка численних нагород, одна з найвідоміших і найбільш читаних письменниць Південної Кореї. «Будь ласка, подбай про маму» — перша книга письменниці, перекладена на англійську. Після перемоги у Man Asian Literary Prize виданняз’явиться у 32 країнах світу.

     Ітернет-користувачі країни підхопили і уже кілька днів жваво обговорюють тему, яку першим підняв портал Novomirgorod.com – виявляється, пам’ятник Василеві Симоненку в Черкасах як дві краплі води схожий на… раніше збудований пам’ятник Тарасові Шевченкові у Новомиргороді, райцентрі сусідньої Кіровоградщини.
     Черкащанам не варто дивуватися, якщо в Шевченківські дні вони побачать випадкового туриста, який кластиме квіти до пам’ятника Симоненкові зі словами «Ми ніколи не забудемо Вас, Тарасе Григоровичу!». Просто це означатиме, що гість міста – з Новомиргорода, і не зміг відрізнити двійника, бо новомиргородський Шевченко і черкаський Симоненко схожі, як брати-близнюки з фільму виробництва індійського Боллівуда, волею долі і сценариста закинуті в різні куточки країни; які-небудь Гуджарат з Пенджабом…
     Скандальна історія із пам’ятниками (творцем яких, до речі, є один і той самий скульптор) уже збурила представників української інтелігенції. Митці назвали такий підхід зароблянням грошей, коли, знявши форму з одного творіння, її трошки переліплюють і вже виходить інше. «Як результат – два пам’ятники у різних містах України і подвійний гонорар у кишені скульптора», – зазначає НародUA.

      Програма підтримки перекладів Німецького культурного центру Goethe-Institut в Україні презентує результати своєї роботи. Серед заходів, метою яких є привернути увагу до ста книжок, виданих за підтримки програми, – конкурс рецензій на видані переклади.
Правила конкурсу:
     1. Організатор конкурсу – Goethe-Institut в Україні. Адміністратор конкурсу – Антон Санченко.
     2. Мета конкурсу: привернути увагу до виданих книжок, підвищити стандарти обговорення перекладів, заохотити кращих дописувачів.
     3. Список рецензованих книжок представлений на сайті http://100buch.in.ua, рецензійні примірники можна замовити в бібліотеці Goethe-Institut в Україні, купити в мережі книгарень "Є", прочитати в бібліотеці "Молода гвардія".
     4. Автори рецензій надсилають тексти українською мовою на адресу [email protected]. Обсяг рецензії – до 1500 слів. Адміністратор допускає рецензію до конкурсу або відхиляє її. Допущені рецензії розміщуються на сайті http://100buch.in.ua та сайтах-партнерах. Надсилаючи свій твір на конкурс, автори тим самим підтверджують, що рецензія є їхньою оригінальною роботою та погоджуються на її безгонорарне використання. Кількість рецензій від одного автора не обмежена.

      Полтавська ОДА разом із виставковою фірмою «ТІС» зробили поціновувачам книг приємний подарунок до початку весни – організували масштабну виставку-продаж «Книжкова весна на Полтавщині». Це вже традиційний захід, на який з’їжджаються учасники з усієї України, а також із сусідньої Росії.
     Цього разу близько 30 видавництв із Києва, Тернополя, Запоріжжя, Санкт-Петербурга, Харкова привезли у ПД «Листопад» кілька тисяч примірників книг. Зокрема, близько 1000 примірників та 200 найменувань книг презентує видавництво «Наука и техника» (м. Санкт-Петербург). Також широко представлено найстаріше дитяче видавництво України «Веселка», яке привезло сотні примірників яскравої та цікавої літератури для найменших читачів.
     Книговидавці зазначають, що на виставці книжку можна купити значно дешевше, адже немає витрат на пересилання та різноманітних націнок, які здійснюють книжові магазини.
     Література із «Книжкової весни» зацікавить навіть найвибагливішого читача, адже на виставці є і наукова, і художня, класична та сучасна  література, дитячі книги, а також видання на езотеричну, медичну, IT-тематику тощо.

     Книга Сергія Полотовського і Романа Козака називається «Пєлєвін і покоління порожнечі».
     Письменник Віктор Пєлєвін - майстер містифікацій. Він не дає інтерв'ю, не з'являється на публіці, не влаштовує творчих зустрічей. У зв'язку із цим почали ширитися чутки, що Пєлєвіна взагалі не існує, а романи під його ім'ям пише команда авторів. А й справді, про творця «Generation P» відомо лише те, що він народився в Москві, закінчив Енергетичний інститут, потім почав публікуватися в журналах і випускати книги. Його твори перекладено різними мовами світу, зокрема японською і китайською. Ось, мабуть, і все.
     Однак, незважаючи на таку скритність і непублічність, наприкінці 2009 року, за результатами інтернет-опитування, Пєлєвіна було визнано найвпливовішим інтелектуалом Росії. Тому бажання критика Сергія Полотовського і журналіста Романа Козака написати біографію Віктора Олеговича, зібрати із фрагментів якусь цілісну картину не є випадковим. Їхня книга покликана відповісти на різноманітні питання, пов'язані із творчістю автора, зокрема: хто є прототипами пєлєвінських романів, який справжній зміст цих творів і що приховано в книгах Пєлєвіна між рядків, а також пролити світло на глобальне питання: яка загалом роль письменника в сучасному світі - світі айпадів й андроїдів, інтернет-телебачення і фейсбука?