Проза

Амністія для хакера

„Амністія для хакера” тернополянина Олексія Волкова – роман, який встиг стати класикою вітчизняного детективу. Майстерно закручений сюжет та напружена дія тут поєднались із яскравими персонажами та глибоким психологізмом.

Переможець отримає все

Тернопільчанин Олексій Волков, лікар за професією і хірург за покликом душі, написання книжок вважає своїм хобі. Хобі, яке суттєво додає адреналіну. Видавництво “Зелений пес” має за честь повідомити: відтепер усі літературні новинки Маестро інтелектуального чтива, як називають його шанувальники, представлятиме персональна авторська серія, яку ми саме так і назвали. А дебютує серія гостросюжетним детективом “Переможець отримує все”.

Подорож у безвихідь

Ніколи не знайомтеся в електричках. Бо невідомо, куди заведе вас випадкова попутниця, невідомо, які її проблеми доведеться вирішувати, від яких ворогів ховатися. Ось, наприклад, герой роману Олексія Волкова не дотримався цього простого правила і вскочив у таку халепу… Олексій Волков залишається вірним собі. Його сюжети несподівані, почуття яскраві, а герої колоритні та правдиві. І їм по-справжньомудоводиться боротись за своє кохання. Отже, якщо ви не хочете неприємностей, не знайомтеся з жінками в електричках.

Де батько твій, Адаме?

До збірки «Де батько твій, Адаме?», крім однойменної, увійшли також повісті «Вкласти душу», «Ваш вихід» та оповідання «Повстань, Лазаре!», «Життя, якого не було», «Давно, знебулий раб, замислив я втекти...» Генрі Лайона Олді. Для великого числа шанувальників письменника давно вже не секрет, що це - псевдонім харківського письменницького тандему, Олега Ладиженського і Дмитра Громова, добре відомого серед шанувальників фантастики. Закони жанру дають фантастам пріоритет ставити будь-які філософські питання, аж до апокаліптичних, але зобов’язують убирати це в барвисту й захопливу форму.

Відвертість за відвертість

“Відвертість за відвертість” — лауреат найвищої літературної премії у Франції (Гонкурівська премія, 1998) — роман про чотирьох жінок, які з’їхалися до Канзасу на феміністичний семінар. Дія відбувається протягом чотирьох годин зранку після семінару — за цей час перед читачем вимальовуються тонкі психологічні портрети чотирьох жінок, чотирьох доль — таких різних і таких схожих водночас.

Електронний пластилін

Якщо отримаєш можливість прожити ще одне життя — тобі це сподобається. Бо кількість перевтілень — необмежена. Одна проблема: кожен, хто потрапляє в цю січкарню людських доль, стає заручником системи, яка може помилятись. Ти думаєш, що ліпиш із пластиліну свій буттєвий ідеал. І не знаєш, що пластилін бачить ваші взаємини зовсім інакше.

Сонце так рідко заходить

Роман Оксани Луцишиної — це триєдина оповідь про любов. Троякість ця виражена у декількох сюжетних лініях, що розгортають перед читачем історії трьох дівчат. Юля, тендітне дівча з бідняцької сім’ї, проходить пекло вуличних поневірянь і відчуває себе залишеною і непотрібною навіть собі. Таня, випускниця філологічного факультету, якій набридла нудна робота в банку і розмови про «дівчину на виданні», рятується фантазіями про свій роман-бестселер.

Червоний борщ

«Червоний борщ» Олеся Бережного — страва для «щирих» гурманів, замішана на гострому відчутті історичної справедливості та національної гордості. Найширша часопросторова панорама - від Львова-Лемберґа початку минулого століття до подій початку ХХІ сторіччя на кримській Тузлі - дозволяє авторові якнайчіткіше показати й обґрунтувати власні погляди на українську історію, а також ментальність, звичаї та характерні риси українського та сусідніх народів.

Епізодична пам’ять

«Епізодична пам'ять», на відміну від переважної більшості сучасної літератури, за жодних обставин не назвеш текстом. Може, навіть маркер «роман» твору не надто пасує. Це радше реквієм, відчайдушна спроба берегині вберегти від небуття й замулення давні корені роду. «Епізодична пам'ять» — це розмова про головне, те, що назавжди врізається у свідомість, визначаючи наше сприйняття світу, уявлення про добро та зло. «Епізодична пам'ять» — про високу любов, нерозмінну на секс та ненависть.

Карнавал триває

Самотня жінка у великому чорно-білому світі. Її життя – це філософія, це прелюдія, що спинилася на високій ноті, бо вона сама себе не знає, шукає і не знаходить. Її релігія – любов, а її бажання – бути «галактикою» для того єдиного, водночас реального і нереального. Але... «День як день, тільки ти чомусь сама...»