українська

Мати все

Все життя Іветта присвятила хворому синові Платону.
Старша дочка Ліда змушена, як і мати, доглядати за братом, жертвуючи всім. А мати вирішила купити сину живу ляльку, яка б задовольняла природні потреби юнака. Так у родині з`явилася Рая, і... Світло однієї любові розігнало морок іншої.
Саме тепер Ліда дізналася, що Платон і сільське дівча не єдині маріонетки в руках Іветти!

Молоко з кров`ю

Дочка українського олігарха Олексія Ординського Руслана, 17-річна розумниця і красуня, яка ось вже 10 років не бачила батьківщину, тому що мешкала з батьками у Англії. Та раптом у неї спалахнули патріотичні почуття. Вона сказала, що хоче повернутися на рідну землю, щоб зробити для неї щось корисне. Їй було важко пояснити батькам, чому вона на це зважилася, але все ж таки вона досягає свого, і батьки відправляють її до Києва з чотирма охоронцями і грошима на покупку рідної землі. Їй пропонується земля, яка перетворилася на котеджне селище «нових українців».

Річка Геракліта

    “Річка Геракліта” – це міні вибране вже друкованих та нових поезій Ліни Костенко. Цикли природи та людського буття тут зв’язані в єдине ціле, циклічний міфологічний час та лінійний час християнства перетинаються між собою. Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну “поему” філософського осягнення Часу.

Кама Сутра

Юрко Покальчук культовий письменник сучасності, улюбленець молоді, науковець, музикант, мандрівник і шукач пригод, відомий ще й численними творами інтелектуально-еротичного спрямування. Що ховається на самому дні людської душі? Що є джерелом шаленого і могутнього сексуального потягу, який рухає кожною живою істотою? Де закінчується первісне тваринне начало і починається Людина? Чи можна переступати усталені моральні норми, за яких умов і коли? Чи є в людському житті щось вище за незглибимий потяг однієї людини до іншої, який змітає на своєму шляху всі суспільні норми і усталення?

Казка про Сонце та його сина

«Казка про Сонце та його сина» містить 41 твір 26 авторів. Серед яких Леопольд фон Захер-Мазох, Сидір Воробкевич, Іван Нечуй-Левицький, Корнило Устиянович, Михайло Комарів, Стефан Ковалів, Панас Мирний, Трохим Зіньківський, Дніпрова Чайка, Іван Синюк, Федір Устенко-Гармаш, Федот Кудринський, Володимир Леонтович, Осип Маковей, Василь Корнієнко, Грицько Григоренко, Остап Василенко, Одарка Романова, Микола Чернявський, Григорій Коваленко, Леся Українка, Надія Кибальчич, Василь Пачовський, Іван Дем’янчук, Олелько Островський, Михайло Жук.

Груші в тісті

„Груші в тісті” давно уже стали бестселером, багато разів передруковувалися і перекладалися, віддавна мандрують інтернетом, але жодного разу не публікувалися в книжці. Тому цілком виправдано й стали титульним твором нової книжки автора „Дів ночі” та „Весняних ігор в осінніх садах”. Юрій Винничук знову пірнає в минулі роки і з властивим йому гумором та шокуючою щирістю описує пережите. Перед читачем промайне шалена каруселя львівського життя 1970-80-тих років. Малюнок на обкладинці – картина англійського художника сера Едварда Барн-Джонса (1833-1898).

Любий бо-пер!..

У ліричній повісті «Любий бо-пер!..» (Любий свекор) відчутні мотиви прощання з усім прекрасним і добрим, що було в житті. Тема повісті рідкісна в світовій літературі, це твір про людське старіння. По-ексгібіоністськи вивертаючи свою душу, Тібор Дері мовби зумисне заплутує читача, який не завжди може збагнути: письменник пише серйозно чи жартує; він зображає себе й своїх близьких чи це тільки художнє узагальнення...

Ключ

Василь Шкляр (народився 1951 р.). Автор кільканадцяти книжок прози, зокрема відомих романів «Тінь сови», «Ностальгія», «Елементал», «Кров кажана», «Залишенець» та ін. Лауреат багатьох літературних премій. Його улюблена нагорода - «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів». Твори Василя Шкляра перекладено багатьма мовами світу - від шведської до івриту, від вірменської до болгарської. Культовий роман «Ключ» став феноменальним явищем у сучасній українській літературі.

Залишенець

Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена.
Щоб вбити у пам`яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого?
На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення.
Вони — залишенці — обрали собі смерть.

Чорний ворон

Роман відтворює  одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії  – боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х  роках. Збулося Тарасове пророцтво: повіяв новий вогонь з Холодного Яру, і лицарі лісу освятили зброю на московського ката. Найзапекліші з них – залишенці – продовжили боротьбу навіть тоді, коли в Україні утвердилася диктатура чужинців і не було вже надії на визволення. Таким був загін отамана Чорного Ворона.