українська

Час відвертіє

Нова книга Оксани Пухонської означує багатовимірний і непередбачуваний простір духу. Ця пое­зія вражає перепадом почуттів, глибиною сприйняття світу і людини в ньому. Її лірична героїня вольова й емоційна, смілива та водночас беззахисна. Вона вперто шукає одвічних істин життя і мистецтва.
В оформленні збірки використано фрагменти графіки Петри Борнер (Швеція)

На верхів’ї часу

Книжка «На верхів’ї часу» знайомить українських читачів із поезією сучасного албанського поета з Косово Єтона Келменді.

Любов як шлях до самого себе, туга за далеким минулим і мрія про щасливе прийдешнє своєї Батьківщини – такі основні мотиви цієї збірки.

Атоми і Порожнеча

У збірці «Атоми і Порожнеча» донецького критика Олега Солов’я зібрані деякі з актуальних рецензій, які дозволяють відчути базові й концептуальні засновки сучасного літературного процесу, безкомпромісний опір української літератури непривабливим (точніше – відразливим) реаліям банківсько-ліберального сьогодення. Третина текстів стосується україномовної донецької літератури, яка є, практично, невідомою українському читачеві.

Етноглобалізм (чи легко сьогодні почуватися українцем?)

...Мені болить і своє, і чуже, бо воно теж наше – загальноземлянське. І мені не байдуже, якою має бути наша спільна цивілізація в майбутньому. Я не можу, я жахаюся навіть уявити, що колись на всій Землі запанує одна мова, гучатимуть одні й ті самі ритми з обмеженою тональністю і мелодикою, що всі люди носитимуть однакові за кольором і кроєм строї, коли все зрівняється незворотньо між етносами і стане однорідною сірою невизначеною масою...
Ю. Завгородній

Ми водили козу...

Основу нової книжки Юрія Завгороднього складають вірші останніх років, що переважно не включалися до попередніх поетичних збірок. Деякі з них публікувалися в періодиці. Поетичні рядки наповнені болючими спогадами о побратимах, які передчасно відійшли до вічности, о трагічних сторінках нашої історії, а також роздумами про призначення людини.
Окремо представлені поетичні переклади з різних мов, деякі частково друкувалися в українських часописах.

Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки

У розпалі літо. Поблизу Києва відбуваються таєм­ничі вбивства жінок, слід від яких тягнеться у давню легенду про вовкулаку. Богдан Лисиця, київський професор словесності, працюючи на прохання свого товариша – головреда газети «Презумпція» – кореспондентом, паралельно займається пошуком убивці й написанням статей про це. Розплутуючи клубок неординарних загадок, професор починає розуміти, що все насправді не так, як здається на перший погляд. І опиняється у вирі таємничих подій та небезпечних пригод…

Натщенебо

Поезія Павла Коробчука раціональна, наскільки поезія може бути раціональною. Це не той неконтрольований нежить почуттів, де головує емоція, що характерно для юначого віку, який нападає зненацька, а потім безслідно зникає. Це не сверблячка, не лихоманка, коли сказати не завжди є що, але дуже хочеться. Молодий поет пише не тому, що йому кортить поговорити, а тому, що нема ради мовчати. Здається, він розуміє всю умовність та відносність написаного слова. Про це свідчить хоча б та іронічність, з якою він визначив жанр своїх творів - опуси.

Хмарочос

Мистецьке середовище живе за своїми правилами — виставки, концерти, презентації, творча конкуренція, пошуки натхнення, повна відстороненість від політичних процесів в країні... Але в одну мить все змінюється: новий міністр культури оголошує правила, яких відтепер мають дотримуватися всі. Під заборону потрапляє будь-яке вільне мистецтво і на офіційному рівні затверджуються нові дозволені для творчості теми. По всій країні проходять офіційні зібрання творчих спілок, рішення яких одностайне — підтримати нову культурну політику. І лише сотня митців вирішує боротися за творчу свободу.

Морквяний лід

До збірки ввійшли есеї відомого українського поета й перекладача, що публікувалися протягом 2006 – 2012 років під рубрикою «Колонка» в «Газеті по-українськи».
«Тексти Бондаря любити важко. Так само, як і не реагувати на них. Те, про що пише Бондар, і як він це подає, – ніби гачок, на котрий легко потрапити, а тоді вже (навіть пручаючись) починаєш отримувати неймовірний кайф. Стаєш бондарезалежним.

Амулет Паскаля

«Коли я збиралась у відпустку і перебирала книжки, які хотілося б узяти з собою до моря, зупинилася на «Амулеті Паскаля» давньої знайомої Ірен Роздобудько. «Амулет Паскаля», читаний кілька років тому, цього разу, як кожна справжня книжка, справив інакше враження — чистіше й потужніше. Він виявився геть не про те, про що здавався колись, і я знову занурилася в уявну суперечку з автором.»
Інна Долженкова