українська

Руки і душа

Жінки здатні на все. А декотрі навіть на більше. Це реальні історії про реальних жінок. Історії духовного пошуку, а нерідко й духовного подвигу. Колись вони гралися в ляльки. А потім життя почало жорстоко гратися ними. І вони прийняли цю гру. І перемогли...

Вічник

Це - сповідь великої душі, документ мудрого серця. Це не просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це - подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось.

Булава і серце

Ця книга є спробою торкнутися таїни таїн, дару, що зветься - Кохання. І як воно осяяло життя великих. Незбагненні дороги Мужчини до Жінки і Жінки до Мужчини. їх не міг збагнути навіть мудрий Соломон, прирівнюючи до слідів зміїна скелі, птиці в небі, риби у воді... Навіть великих кохання робить слабкими і вразливими, позаяк руйнує бар 'єри і знищує укріплення, які ми зводимо довкола себе. Для одних це пломінець свічі, для інших -рушійна стихія, що перекраює особистість -малих робить великими, а великих трощить у порох.

Приворотне зілля

Чи знаєте ви українську жінку? Ні, ви не знаєте української жінки. Та вона і сама себе не знає.
Свого часу Брати Капранови поставили відомий експеримент з потопленням для доказу того факту, що українські жінки – відьми. Не всі лишилися задоволені
результатами цього експерименту, але спростувати їх не зміг ніхто.
У романі авторів знаменитого «КОБЗАРЯ 2000» експеримент продовжують дуже компетентні люди. Цікаво, якими будуть їхні висновки?

Сердечна терапія

Доживши до тридцяти років, Яна відкриває для себе, що вона не така, як інші. І незабаром комірчина, орендована в дитсадку, де вона навчає жінок рукоділлю, перетворюється на сповідальню. Люди йдуть до бездипломного «психотерапевта» за порадою знайомих, яким вже допомогло. Приходять і розповідають свої історії, виливають наболіле. Але Яна вкрай рідко дає поради. У неї дар слухати і… дивним чином «вирівнювати» стан своїх пацієнтів.

Дух руїни. По сторінках історії

1940 року молодий поет, інтелектуал і політик Олег Ольжич поставив перед собою гостре питання: що заважало українцям упродовж тисячі років мати власну державу? Відповідь втілено у брошурі «Дух руїни»: міжусобиці, внутрішній розбрат, патологічна неспроможність політиків забути про особисті інтереси та об’єднати зусилля. «Смолоскип» перевидає цю глибоку й блискучу працю, доповнену ґрунтовною розвідкою академіка Івана Дзюби, до 100'річчя від дня народження О. Ольжича.

Море для шульги

Молодий хлопчина потрапляє на незвичну роботу – бути кур’єром порожнечі...
На тлі успіхів у цій та особистих сферах він опиняється в безвихідній ситуації...
Кожна вуличка, кожна зустрічна людина може стати для нашого героя фатальною...
Ліворукість – усе, що в нього залишається...
Кохання чи ілюзія? Вбивства чи вимушеність?
Праця чи втаємниченість? Кім Чен Ір чи Кім Кі Дук?
Субкультури чи інтелектуали? Трансгуманізм чи трансреальність?
Переслідування чи параноя?

Грім

Свій роман автор присвячує всім учасникам національно-визвольних змагань, які зі зброєю в руках, з нестертою віковічною історичною пам’яттю, безоглядною синівською любов’ю, із незламною силою духу наближали незалежність України, боролися за сей святий і праведний Чин у ході Другої світової війни. Всім, це означає саме всім, без огляду на чиєсь бажання поставити когось зверхньо, чи надати перевагу котромусь із кровопролитних бойових фронтів, які, як відомо, мають дві сторони протистояння.

Звірятка у моєму житті

Автор книги — відомий український учений-археолог, громадський діяч і письменник — щиро й цікаво розповідає про тих тварин, які супроводжували її упродовж усього життя. Поєднання сумних і кумедних обставин, тонке плетиво мудрості й легкості приваблять і юного, і зрілого читача. Та неодмінно нагадають про найважливіші людські цінності: любов, чесність, жертовність, відданість і патріотизм.
Книга оздоблена ілюстраціями самого автора.

Жити сьогодні

«Жити сьогодні» — твір, у якому перед важко пораненим в автомобільній аварії чоловіком раптом постає усе його життя у вигляді трьох жінок. Кожна з них – вагома віха прожитого, стосунки, яким він надав, чи не надавав належного значення. Як не дивно, але в житі, виявляється, за все потрібно відповідати, бо там, на горі, все пильнується, усе зафіксовано. Прочитавши роман, читач може по-новому переглянути свої особистісні стосунки і якщо ще не почав, то почати цінувати того, хто поряд. Жити так, наче живеш останній день.