альтернатива

Першими до мене прийдуть діти

Журналіст, який зникає в нетрях передмістя; дівчинка Юта, що блукає мертвим мегаполісом; роботяга велетенського міста-заводу та асоціальний тип Тарас, якого недолюблюють оточуючі й він їм платить взаємністю… Шляхи життя цих героїв сплітаються у тісний клубок — і ось уже розподілені ролі: де комусь належить бути маріонеткою, а хтось наважується стати поводирем-деміургом…
«Першими до мене прийдуть діти» — зразок альтернативної прози, замішаної на абсурді, реалізмі, кібер-панку і ядучому сарказмові.

Лахмітник

«Лахмітник» — сентиментальна і водночас жорстока історія про людське суспільство і його аутсайдерів, історія ненависті, історія помсти і спокути, історія про жах і про відчай, а також історія про те, як важливо хоча б раз у житті зазирнути у вічі своєму страху і при цьому не відвести погляду. Це історія розплати, зневіри і каяття, врешті-решт, це історія крові, адже кінець-кінцем у подібних випадках все зводиться саме до неї.

Підземні ріки течуть

На початку збірки «Підземні ріки течуть» автор запалює свічку у темному підвалі – і замикає читача у ньому, лишаючи сам-на-сам з безликими картонними фігурами з порцеляновими головами. У кожної з восьми фігур є своя історія, своя тінь на пожовклій від часу стіні. Навіщо літнє подружжя прямує у самісіньке серце небезпечної зони Темряви? Що ховається за личиною гротескного «ми»? Як утекти від потойбічного птаха, якщо він оселився у твоїй голові? Хто переможе у протистоянні між Китом, Островом і Темрявою? Чи можна знайти Бога? І, зрештою, де не ходить смерть?

Прогулюючись пустелею

Максим Гах, автор роману «П’ятий парк» і низки оповідань-переможців літературних конкурсів, цього разу являє геть нетипову для нашого літературного ландшафту збірку короткої прози. Тихий, виважений та стилістично відшліфований авторський голос майже ніколи не підвищується до надто гучних регістрів, утім, це не заважає йому вести захопливу оповідь про речі незвичні, химерні й до болю знайомі водночас.