Сліди на дорозі

Мене звати Валерій Ананьєв. Мені 24. Я колишній солдат, десантник 25-ї бригади. Близько трьох років свого життя я провів на війні.

На війні мені виповнився 21 рік, потім 22, а там і 23. Краматорськ, Шахтарськ, Дебальцево, Вуглегірськ, Жданівка і ще чимало населених пунктів, поряд з якими мені довелося брати участь в боях. Я «народився в сорочці». Було чимало ситуацій, після яких все мало закінчитись сумно, але… Наприклад, в мою машину, бід час одного зі штурмів, влучило дві РПГ, але я вижив, як і всі, хто був поряд зі мною.

Але я не просто воював. Я знімав. Знімав відео і фото, знімав воєнний побут і бойові дії, своїх побратимів, місцевість, події. За три роки в мене накопичилися гігабайти матеріалів. Деякі з них ви бачили, але більшість відео не бачив ніхто.

Я пустив війну у свою свідомість і вона повністю зруйнувала моє світосприйняття. Шлях виходу з цього стану йшов через роздуми, емоції, важкі спогади, важкі рішення, розуміння того, як я став залежним від війни, розуміння того, що я насправді пережив за ці три роки.

Цей гримучий коктейль емоцій, спогадів переживань я виплеснув на папір. Я ділюся з вами цілим світом, світом, якого більшість з вас ніколи не бачили і не відчували. Вдалося придумати ідею, як поєднати купу відзнятого матеріалу з написаним світом. За допомогою QRкодів ви зможете побачити більшість подій, які описані в книзі. Я хочу, щоб ви поринули в цей світ, відчули всіма фібрами душі переживання головного героя.

Я писав цю книгу 2,5 роки. Публікував деякі уривки з неї на своїх сторінках у соцмережах. Дехто з вас вже вподобали ці оповідання.

Сьогодні ви маєте змогу першими доторкнутись до того, на що я витратив стільки фізичних і моральних сил.