Пора

Що спільного між політикою і літературою? Якщо відкинути сучасний аспект розважальності, то обидві ці штуки продовжують створювати ілюзії існування іншого кращого, позбавленого недоліків сірих буднів, життя.

Цілком ймовірно, що багато політиків, як і літераторів, є щирими у своїх пориваннях і вболівають насправді суспільними негараздами, мають впевненість у цілющості своїх рецептів подолання недоліків й одужання. Так ведеться скрізь віддавна, так є і так буде напевне завжди.

А втім, коли зараз кожному при здоровому глузді зрозуміло: усі ті мільйони мільйонів гігабайтів розумової енергії втиснутої в політичні програми і гасла, в літературну працю зовсім не наближають обіцяно-уявний ідеал майбутнього кращого життя, що ґрунтується на абсолютних моральних вартостях і кращих людських чеснотах, а навпаки — усе далі віддаляють його.

Знайомлячи читача з гострими, суспільно важливими темами, з мріями та естетичними поглядами головного героя «Пори», прослідковуються окремі моменти його взаємовідносин з оточуючим середовищем автор намагався заперечити низку усталених поглядів і суджень. Зокрема поширене твердження, що суспільні умови найдужче впливають на світогляд і формують характер людини. Сказано бо: «Надія помирає останньою».

Отже оманливих політичних гасел — кривих літературних, музичних і так далі культурних і псевдокультурних форм, які Так потужно виливають на пас, багато. Дуже багато. Однак краса, добро і справедливість одні, і сподіватимемось, що нікому не під силу підмінити їхню сутність, звести нанівець бажання деяких людей, хоча б частково прислужитися їм. Відтак «Пора», шановне читаюче панство, перегорнути першу сторінку.