Натщенебо

Поезія Павла Коробчука раціональна, наскільки поезія може бути раціональною. Це не той неконтрольований нежить почуттів, де головує емоція, що характерно для юначого віку, який нападає зненацька, а потім безслідно зникає. Це не сверблячка, не лихоманка, коли сказати не завжди є що, але дуже хочеться. Молодий поет пише не тому, що йому кортить поговорити, а тому, що нема ради мовчати. Здається, він розуміє всю умовність та відносність написаного слова. Про це свідчить хоча б та іронічність, з якою він визначив жанр своїх творів - опуси.