Избранные произведения в трех томах. Том 2

Із цього тому прочитав лише «Гантенбайна», тому й оцінка адресується саме йому.
Скажу, що уже давно хотів взятися за згаданий роман, оскільки ідея про про добродія (злодія?), який симулював сліпоту, видавалася мені доволі інтригуючою. І от я нарешті добрався до сійого творіння. Що сказати… Це – роман-мозаїка, гора із різноманітних замальовок-пазлів, які кожен читач складе по-своєму, тут реальне сплітається із вигаданим («Я уявляю собі…» і панєслась), лабіринт, у якому губишся, повертаєшся кілька кроків назад, щоби піти в іншому напрямку і… знову загубитись)), це – сцена, де одного головного героя виштовхує інший і ти починаєш плавно тонути у здогадах, ху із ху.
Ну а що стосується вигаданої незрячості Гантенбайна, то було справді цікаво спостерігати за поведінкою людей у його присутності, за усілякими, пов’язаними із цим, дрібними нюансами. Заторкнута тема спонукає задуматись про те, якими ми є і якими хочемо видаватися для навколишніх; також автор натякає, що стосунки з іншими людьми у нас складалися би набагато краще, якби ми були трохи «сліпішими» один до одного.
Наостанок цитатка: «Кожен рано чи пізно вигадує собі якусь історію, яку він приймає за власне життя».