Бляшаний барабан

Хе-хе, не книжка, а прямо-таки коробка зі шпильками, якими автор щедро штиркає навсібіч. Так, «Бляшаний барабан» – непоганий твір, написаний цікавою грасівською говіркою, багатий на добротну філософію, однак подекуди занадто гротескний, абсурдний і невиправдано епічний. Не люблю інтелектуальних снобів, які поклоняються Грасу лише тому, що він Грас, на кожному кроці з піною у роті доказуючи геніальність твору, попередньо ознайомившись із ним хіба у хрестоматійному вигляді. Чималий відсоток написаного притягнутий автором за вуха, та і загалом під час читання ловиш себе на думці, що Б. Б. – це просто сублімація Грасом негативної енергії; твір, як гнівне звернення до фашистського режиму, однак без задньої думки про те, що його читатиме й іще хтось.

Дуже позитивним є той факт, що більшість подій «Барабана» відбувається в Ґданську – одному із моїх улюблених міст. Вельми приємно було мандрувати з головним героєм вуличками, за якими я уже встиг неабияк скучити:)

І наостанок хотілось би сказати, що книга насичена коректорськими хибами. До того ж, із наближенням до фіналу їхня кількість невпинно зростає (складається враження, що коректор встиг добряче втомитися від авторських вибриків і під завісу уже просто гортав п’яте через десяте))