Українська класика

Камiнний хрест

«...Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки...» Ці слова видатного українського письменника, найближчого соратника І.Франка, М.Коцюбинського, Лесі Українки, майстра новели Василя Стефаника (1871-1936) якнайкраще характеризують його творчість. У реалістичних, самобутніх соціально-психологічних новелах письменника постають правдиві картини життя західноукраїнських трудящих кінця ХІХ — початку ХХ століття, трагедії і драми бідняків, що позбувалися землі, праці, покидали рідні місця і змушені були емігрувати за океан або гинути від голоду й хвороб.

Святослав

Роман "Святослав" розповідає про життя великого князя, політичного діяча і воєначальника, що княжив наприкінці X сторіччя в Києві. Образ Святослава формується на очах у читача, князя показано від юнацьких років до його трагічної загибелі, показано живою людиною зі своїми сумнівами, надіями, болем та любов"ю до ключниці Малуші, яка прийшла в князеві палати як рабиня та й залишилася на все життя рабинею...

Старший боярин

Збірка «Старший боярин» знайомить з найбільш значними творами Тодося Осьмачки, Валер’яна Підмогильного й Григорія Косинки – талановитих письменників українського Відродження. Після років забуття, коли їхні імена було викреслено з української літератури, вони знов повернулися до читачів. Сьогодні ми маємо змогу прочитати їхні книжки й оцінити високу художню майстерність цих авторів, зробити власні висновки і про нашу історію, і про сучасність.

Хмари

У романі «Над Чорним морем» (1890) відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький звертається до теми української інтелігенції, відкривши нову сторінку в українській прозі. Автор змальовує людей широких, прогресивних поглядів, що своєю гуманною просвітницькою діяльністю відкривали на роду перспек ти ви нового, вільного і розумного буття. Такими, насамперед, є Саня Навроцька й Віктор Комашко, герої роману, справжні подвижники, вірні раз і назавжди обраному шляху, що став їхнім життям.

Над Чорним морем

У романі «Над Чорним морем» (1890) відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький (1838-1918) звертається до теми української інтелігенції, відкривши нову сторінку в українській прозі. Автор змальовує людей широких, прогресивних поглядів, що своєю гуманною просвітницькою діяльністю відкривали на роду перспек ти ви нового, вільного і розумного буття. Такими, насамперед, є Саня Навроцька й Віктор Комашко, герої роману, справжні подвижники, вірні раз і назавжди обраному шляху, що став їхнім життям.

Запорожцi

Славному героїчному минулому українського народу присвячено романтичну казку «Запорожці», хвилюючу повість про вільну козацьку державу — Запорозьку Січ. Письменник переносить Січ у зачарований казковий світ під дніпровськими порогами, звеличує січове козацьке лицарство, що навічно залишилося у пам’яті народній.

Кайдашева сiм`я

Іван Нечуй-Левицький (1838-1918) — видатний український письменник-реаліст, перу якого належать оповідання і повісті з народного життя, що становлять найбільш вагому та класично викінчену сторінку його творчості. Майстер слова мав на меті якомога глибше розробити «непочаті рудники» українського життя і створити правдиві образи людей з усіх верств суспільства. Колоритні постаті героїв, соковитий гумор та сміливе поєднання серйозного і навіть трагічного з комічним зробили твори Нечуя-Левицького справжніми перлинами української прози.

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

В історію української літератури видатний письменник Панас Мирний увійшов як майстер психологічної прози. Його славетний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вперше вийшов друком у Женеві 1880 р. За своїм жанром це багатоплановий соціально-психологічний роман, у якому глибокий соціальний аналіз дореформеного та пореформеного села поєднано з менш глибоким розкриттям внутрішнього світу і психології. В образі головного героя Чіпки письменник намалював «безталанну дитину свого віку, скаліченого виводка свого побуту, пригніченого усяким панством...»

Повія

В історію літератури Панас Мирний (1849-1920) увійшов як майстер психологічної прози. Одним з кращих його творів вважається роман "Повія" про трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя - знов насильство, підлість, брехня, що завдають їй болю і страждань, штовхають у прірву...

Чорна рада

«Чорна рада» — перший в українській літературі історичний роман. Його найбільшу вартість Богдан Лепкий вбачав у тому «смутку-тузі за кращими часами, в тій охоті вискочити з ярма, в тім пориві до героїчних учинків, які будяться в українського читача під впливом «Чорної ради». А Тарас Шевченко у своєму листі до Куліша писав: "Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі.