Художня література

Огненне коло

Іван Багряний (1906—1963) — письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід, він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман «Людина біжить над прірвою» та повість «Огненне коло», дія яких відбувається у роки Другої світової війни.

Стовпо-творіння

Два тексти, що друкуються в цій книжці, витримані в не зовсім звичній для автора манері: це спроба написання іронічної історії нашої сучасності. Так і здається, ніби письменник під час своєї роботи тримав у пам"яті слова Шатобріана з його "Замогильних записок": "Коли в тиші зречення чуєш кайдани рабів і голос донощика, коли все тремтить перед тираном і коли так само небезпечно заслужити його прихильність, як і накликати на себе його немилість, з"являється історик, якому доручено помститися за приниження народу.

Зло

Розгін. Том 2. Персоносфера

Академік Карналь — видатний вчений, «бог кібернетики», як його називали, людина, цілком віддана науці. Значні наукові праці, всесвітня відомість, безліч посад й нагород — і за всім цим роки тяжких випробувань і колосальної роботи розуму. Йому вже за п’ятдесят, і він майже змирився зі своєю самотністю після смерті дружини Айгюль.

Первоміст

"Первоміст" - роман про Київську Русь, коли наказом Володимира Мономахабуло збудовано першу велику споруду давнини - міст через Дніпро. Події роману розгортаються навколо цього мосту, це росповідь про людей, які стерегли, доглядали і охороняли Первоміст. В центрі роману - доля молодого мостищанина Маркерія, який не піддався підступним чарам розбещеної дружини Воєводи і не зрадив свого кохання до прекрасної Світляни. У лиху годину, коли обступали Київ Батиєві орди, масе Маркерію судилося вирішити долю Первомосту.

Європа 45

Їх було семеро — люди різних національностей, різних поглядів і різної віри. Доля звела їх на війні, на ворожій німецькій землі, а ненависть до фашизму об’єднала. То був маленький інтернаціональний бойовий загін під командою українця Михайла Скиби. Голодні, загнані, зморені люди потрапили у самий вир війни і боролися з нею всіма своїми силами, подолали неможливі перешкоди, пройшли крізь пекельну небезпеку, щоб внести свою частку у Велику Перемогу, щоб мати можливість повернутися до рідних домівок, до вільного і щасливого життя.

Безслідний Лукас

Лукаса ще в школі прозвали Безслідним за його неперевершене вміння чаклувати з м’ячем на баскетбольному майданчику. І студентом Стенфорда він став тому, що такий гравець потрібен був університетській лізі. Але після важкої травми, переживши клінічну смерть, Лукас круто змінив своє життя, мовби глянув на світ іншими очима.

Євпраксія

"Євпраксія" - роман з часів Київської Русі, події в якому відбуваються на межі ХI-ХII століть. Внучка Ярослава Мудрого київська княжна Євпраксія виходить заміж за Генріха IV і стає германською імператрицею. Але ж доля молодої жінки складається трагічно: на чужині вона зазнає тяжких принижень і страждань, втрачає любов. Проте, долаючи злобу, чвари, інтриги імператорського двору, Євпраксія дістається рідної землі.

Євпраксія

Героїня роману – внучка Ярослава Мудрого Євпраксія – під ім’ям Адельгейди стала германською імператрицею, дружиною Генріха ІV. Зазнала тяжких принижень і страждань, але не зломилася духовно, не піддалася згубній атмосфері інтриг імператорського двору. Світлий образ мужньої, безкомпромісної жінки протистоїть у двобої з розкладеним імператорським двором.

Дума про невмирущого

Повість «Дума про невмирущого» розповідає про трагічну долю українського юнака, яка стала символом гідності й непереможності людського духу. В шістнадцять років він добровольцем пішов на фронт. Він мріяв бути вченим, а став солдатом, зустрівся віч-на-віч з війною і не відступив, мужньо бився з фашистами, захищаючи рідну землю, батька й матір, свою кохану. Тяжкопораненим він потрапив у полон, та й там, у нелюдських умовах концтаборів, не припинив боротьби, вмирав, повертався до життя і знову вмирав, але не підкорився...