Судний день

омоніла Україна, довго гомоніла, довго, довго кров степами текла-червоніла"...
Зі шкільної парти ми пам'ятаємо, як Шевченко у своїй безсмертній поемі "Гайдамаки" "скликав" у Холодний Яр відважне гайдамацтво, а ми з хвилюванням слідкували за долями Гонти, Залізняка і Яреми Галайди. Та чи було все саме так, як описував Великий Кобзар? Як зараз нам ставитися до кривавих подій Коліївщини? Що це було: стихійне повстання українського селянства, спланована війна за відновлення незалежності Української Держави чи "багатоходівка" Російської імперії?
На це питання дає відповідь новий роман Ярослава Яріша "Судний день". Його сюжет заводить нас у жорстоке XVIII століття, де поміж темних пущ Холодного Яру та глибоких байраків запорозького степу кувалися свячені ножі, у той час як у замках і палацах жирувало знавісніле від безкарності панство. Ось-ось "заспівають треті півні", впаде іскра у порох і велике пожарище затопить всю Україну, спом'янувши горді часи Хмельницького і Палія.
Усе ніби й просто... Але була ще й третя сила...