Сліди на піску

До поетичної збірки переможиці Міжнародного конкурсу молодих літераторів "Гранослов" за 1996 рік Галини Крук ввійшли вірші 1989 - 1996 років. У передмові до книжки Ігор Римарук пише:
"Вересень 1997-го дарував мені і моїм друзям із різних міст України приємну несподіванку: переповнений зал Домініканського собору, в якому зібралися старші й молодші (переважно останні!) мешканці Львова (варіанти: Леополіса, Сінгапура…) на вечір поезії з напівжартівливою назвою «Гра в класики». [...] І пощез кудись набутий останніми роками скепсис, і нахлинуло раптово майже забуте вже почуття зворушення; і згадалися Герасим'юкові рядки з вірша "Крук" (перепрошую авторку цієї збірки за мимовільний каламбур): "ти поет / ти літаєш / навіть нині".
Навіть нині – у часи тотальних розчарувань, духовної захитаності, агресивної «попси» - є ще люди, які літають. Разом з поетами. Але що найдивніше – є ще поети!.. Які літають. Наодинці. Які знову ж таки, словами з цитованого вірша «гинуть від омерзіння». Але – не хочуть «перетравлювати падло», - навіть задля того, щоб літати.
Один із таких – таких «відмовників» - приходить нині цією книгою в українську літературу. Приходить каламутними водами кінця тисячоліття: не зневірюється. (Попри слова зневіри – без яких не обходився жоден справжній поет). Приходить крізь задимлені простори львівських кнайп – несучи в Слові клаптик чистого Неба.
Навіть нині.
Навіть у часи гри в класики."