Наталія Пуряєва про Омеляна Ковча, Івана Павла ІІ, Олександра Меня, Далай-лами XIV, Валерія Марченка

Книга Наталії Пуряєвої розповідає про національну, релігійну, людську толерантність, про вміння молитися, розуміти і прощати. Про те, що всі люди взаємопов’язані, навіть коли часово чи територіально віддалені один від одного.
Доля пов’яже і героїв цієї книжки міцними невидимими нитями. Далай-лама ХІV стане близьким другом Івана Павла ІІ, Голови Католицької Церкви, який все життя покладе на пошуки та зміцнення зв’язків між усіма релігіями світу, адже спільним для них є одне – Бог-Любов.
Цю саму ідею все життя проповідуватиме також православний російський священик Олександр Мень.
У далекому Казахстані, на засланні ув’язнений журналіст Валерій Марченко отримає листівку з портретом Івана Павла ІІ, а згодом його мама звернеться до Понтифіка з проханням заступитися за ув’язненого сина.
Іван Павло ІІ клопотатиметься перед радянським урядом про звільнення журналіста, проте йому відмовлять.
Греко-католицького священика Омеляна Ковча під час візиту в Україну Папа Римський Іван Павло ІІ проголосить блаженним священномучеником, і той поповнить сонм українських святих. Як і Далай-лама, блаженний Омелян Ковч в умовах жорстокого переслідування проситиме молитися за ворогів.