Роман Юрія Винничука, що раніше вже виходив друком, критики оцінили, як визначну подію в українській літературі.
Написаний у постмодерністській манері зі збереженням усіх характерних особливостей цього напрямку, він захоплює карколомним сюжетом, присмаченим еротикою, чорним гумором, нестримним потоком фантазії і, звичайно ж, розкішною мовою. Та водночас у цьому своєрідному романі-лябіринті присутній глибокий підтекст у формі незліченних літературних алюзій і натяків, гри з читачем, як сюжетної, так і мовної.
За словами літературознавця Ростислава Семківа, проза Юрія Винничука має повен арсенал засобів, щоб, раз захопивши нового читача в полон свого тексту, вже ніколи його звідти не випустити.
|