…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва

Лише за один рік – від дня весняного сонцестояння до дня весняного сонцестояння – юній Любаві належить зрости від звичайної дівчинки-знайди, котру принесла стрімка ріка, до воїтельки, означеної долею на спасіння рідної землі. Протистояння чорній чаклунській силі та людській злобі, сумніви і страхи, зради і заборони, зневіра, втрати, відкриття й полон… І все це – аби об’єднати людей на боротьбу із заво­йовниками, знайти свій рід і пізнати кохання. Події роману «…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва» відбуваються у прадавні часи, і під попелом століть вже й не розібрати, що з того могло статися насправді, а чого ніколи б не було. Лише тоненька ниточка народних традицій та звичаїв, вплетена в сюжетну канву, веде читача до першоджерел і нагадує про щось кревне, дивовижно перегукуючись із подями в сучасній Україні, котра протистоїть ворожій агресії.