Зіньківський | Knugoman

Трохим Зіньківський

     Трохим Абрамович Зіньківський (псевдоніми — Т. Звіздочот, Т. Певний, М. Цупкий) (23 липня (4 серпня) 1861, Бердянськ — 8(20) червня 1891, Бердянськ) — український письменник, фольклорист і публіцист.

     Навчався у приходській школі міста, а з осені 1873 по червень 1876 в. – у двокласному міському училищі. 1877 р. вступив Феодосійського вчительського інституту, але через хворобу змушений залишити навчання. У Бердянськ повернувся 1879 р. У жовтні цього ж року, після складання іспитів, Трохим Зіньківський зарахований на військову службу. 24 серпня 1880 р. вступив до юнкерського училища в Одесі. В «Автобіографії» Трохим  Зіньківський відзначає великий вплив на формування його світогляду вчителя історії та географії Л. Смоленського, приятеля М. Драгоманова. Починає листуватися з Б. Грінченком (1881 р.).

     Юнкерську школу закінчив у серпні 1882 р., відряджений на службу до 126-го піхотного Рильського полку, розташованого в Черкасах.
15 травня 1883 р. Трохиму Зіньківському присвоєно офіцерське звання. Він багато працює над своєю освітою, мріє вступити до Одеського університету, для чого готується до складання гімназійних іспитів.

     На початку 1884 р. Трохим Зіньківський захворів, лікуватися поїхав до Київського військового госпіталю, де провів кілька тижнів. Його батальйон перевели до Умані. З кінця весни до осені 1885 р. військова частина, у якій служив Трохим Зіньківський, перебувала в Житомирі в літніх таборах; місто теж залишило свій слід у душі вразливого офіцера.

     Навесні 1886 р. складає іспити при Київській другій класичній гімназії. В місті мешкає у М. Комарова, знайомиться з О. Кониським, М. Лисенком, М. Старицьким, П. Житецьким, Оленою Пчілкою та іншими представниками української інтелігенції.
В липні 1887 р. вступає до Петербурзької військово-юридичної академії, яку закінчує в 1890 р. у званні штабс-капітана. З 1 серпня приступає до служби в Київському окружному військовому суді. У грудні через хворобу змушений подати рапорт на звільнення.
Трохим Зіньківський залишається в Києві, де морально й матеріально йому допомагають О. Кониський, Л. Скочковський, О. Лотоцький, М. Грушевський та ін.

     30 травня 1891 р., важкохворий, письменник вирушає до Бердянська, де помер
20 червня. Поховали його 22 червня.

     Б. Грінченко (за матеріальної допомоги М. Комарова) 1893 р. у Львові видав твори Т. Зіньківського (у двох томах). 1896 р. В. Кравченко розпочав збір коштів на надмогильний пам’ятник, який було встановлено 1911 р. на мармуровому камені висічено слова В. Боровика:

          Стражденник син стражденника народа,
          Кришталь з його кривавої сльози –
          Він не згинавсь, хоч як гула негода,
          І не здригавсь від гуркоту грози.
          Змагався навіть він з життям самим,
          Коли людина ти – зітхни за ним!

Художню спадщину Трохима Зіньківського становлять віршові байки, прозові твори, драматична сцена «Сумління», публіцистика, ряд перекладів.

Джерело: http://bdpu.org/scientific_published/Zinkivskii

Книги на Книгомані
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера