Людмила Таран

     Людмила Василівна Таран (2 березня 1954 р., смт. Гребінки Київської області Васильківського району - ...) — сучасна українська поетеса, прозаїк, літературознавець, журналістка.
     Закінчила філологічний факультет (1976) Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, відділення української мови та літератури . Вивчала чеську мову у Літній школі слов'янських студій Масарикового університету (м. Брно, Чехія, 1994 та 1998 рр.). Працювала вчителькою в одній із середніх шкіл м. Києва, провідним науковим працівником Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського, керівником прес-центру Національного університету Києво-Могилянська академія, редактором відділу часопису «Українська культура», оглядачем газети «Вечірній Київ», старшим науковим працівником Українського центру культурних досліджень при Міністерстві культури України.
     Одружена, має сина. Член Асоціації українських письменників та Національної спілки письменників України.
     Добірки поезій перекладалися англійською, литовською, польською, російською мовами зокрема в антологіях: Eastern VISIONS . Visions # 52. USA, 1996; TO BE. No 11-12 1997. Chicago, USA; Leading Contemporary Poets. An International Antology. 1997. Michigan, USA, журналі Akcent (2000, nr 3, Люблін) у перекладі польською.
     Нагороджена Орденом Св. великомучениці Варвари; лауреат мистецької премії «Київ» ім. Євгена Плужника (2005), премій ім. О. Білецького (1996), ім. Василя Мисика (1996), журналів «Кур'єр Кривбасу», «Березіль», «Українська культура», «Україна». Переможниця конкурсу для журналістів Програми ООН «Гендер у розвитку» (1998).
     Номінована АВІ (Американським Біографічним Інститутом) у номінації «Who's Who of Professional & Business Women» Жінкою Року-1999.