Олег Снітко

     Олег В'ячеславович Снітко (30 квітня 1928, Київ — 14 квітня 1990) — український радянський фізик, 1970 — доктор наук, 1971 — професор, 1973 — член-кореспондент АН УРСР, 1985 — академік АН УРСР, 1981 — лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки, 1983 — премії ім. акададеміка К. Д. Синельникова з фізики.
     Походить з родини військовослужбовця. В 1946—1951 роках навчається на фізичному факультеті у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, закінчив його за спеціальністю «фізика напівпровідників». Того ж року йде до праці у відділ фізики напівпровідників Інституту фізики АН УРСР. 1956 року успішно закінчує аспірантуру, до 1960 працює в тому ж інституті.
     Важливість його робіт відзначав науковець Віктор Бонч-Бруєвич.
     1957 року захищає кандидатську: «Вплив адсорбції молекул та зовнішнього електричного поля на фотопровідність напівпровідників».
     Снітко був одним із засновників Інституту напівпровідників АН УРСР в 1960 році, очолює лабораторію фізики захисту поверхні напівпровідників.
     В 1967—1970 роках працює на посаді заступника директора з наукової роботи.
     1969 року захищає докторську дисертацію «Дослідження електрофізичних процесів на поверхні кремнію, германію та сульфіду кадмію при різних активних впливах», доктор фізико-математичних наук.
     З 1970 року по 1990 працює директором Інституту напівпровідників ім. В. Є. Лашкарьова НАН України. Одночасно в 1970—1980 роках очолював інститутське відділення «фізика поверхні напівпровідників».
     1971 року затверджений в званні професора — «фізика напівпровідників і діелектриків».
     Його обрано академіком НАНУ 28 березня 1985 року за спеціальністю: фізика.
     В його творчому доробку більше 300 наукових праць, з них 7 у тому монографій; автор багатьох авторських свідоцтв.
     Як педагог підготував 8 докторів та 35 кандидатів наук.
     Був головою Наукової ради АН УРСР з проблеми «Фізика напівпровідників», входив до складу Бюро Відділення фізики та астрономії АН УРСР, Наукової ради з проблеми «Фізика і хімія напівпровідників», секції АН СРСР з проблеми «Фізика поверхні напівпровідників». Входив до складу редакційних колегій журналів «Поверхня» та «Фізика і техніка напівпровідників».
     Серед його учнів — Євген Венгер, Алла Климовська, Геннадій Колбасов, Володимир Лисенко, Євген Мацас, Віктор Міленін, Борис Нестеренко, Юрій Пасічник, Віктор Примаченко, Анатолій Саченко, Тамара Ситенко, Валерій Стерлігов, Валерій Тягай, Юрій Ширшов, Анатолій Шкребтій.
     Нагороджений двома орденами «Знак пошани»; медаллю «За доблесну працю»; медаллю «В пам'ять 1500-річчя Києва».

Книги на Книгомані
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера