Анатолій Сиротенко

     Анатолій Йосипович Сиротенко (1.05.1935 – 15.09.2009) — відомий педагог і методист шкільної та вузівської географічної освіти, заступник директора (1992—1994 рр.) та директор Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР (1994 р.), дійсний член Академії педагогічних і соціальних наук (1995 р.), доктор педагогічних наук (1996 р.), професор (1997 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2001 р.), почесний академік АПН України, нині Національної академії педагогічних наук України, професор Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (2006–2009 р.).
     Анатолій Йосипович народився 1 травня 1935 р. у смт Ружин на Житомирщині. Батько Йосип Гаврилович працював військовим керівником у Ружинській школі, потім у технікумі. А згодом закінчив військове училище і  у званні молодшого лейтенанта служив у Черкаському піхотному училищі, брав участь у Другій світовій війні, загинув під Санк-Петербургом, мав чин майора. Мати Анатолія Сиротенка – Антоніна Іванівна була домогосподаркою.
     В дитинстві Анатолій Йосипович серйозно ставився до життя, мріяв стати льотчиком, також захоплювався природою. У 1953 р. закінчив Ружинську середню школу і вступив до Харківського авіаційного училища штурманів. 1957 р після закінчення училища обіймав посаду штурмана у військовій авіації (до 1963 р.), старшого механіка Інституту гідромеханіки Академії наук УРСР (1963—1964 рр.). Після роботи на Харківському тракторному заводі Анатолій Йосипович поїхав до Києва, де почав працювати в управлінні цивільної авіації пілотом. Згодом йому запропонували постійну роботу в Малі, на яку Анатолій Йосипович погодився. Він побував в багатьох африканських країнах – Гані, Гвінеї,  Сомалі, ЦАР, Кенії. Близько двох років Анатолій Сиротенко працював у Малі і паралельно навчався заочно у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, здобув кваліфікацію економ-географа, учителя географії середньої школи. Вирішив зайнятися викладацькою діяльністю. Працював учителем географії (1964—1967 рр.), заступником директора середньої школи № 67 м. Києва (1967—1970 рр.), де зарекомендував себе як талановитий викладач.
     Через деякий час А. Й. Сиротенку запропонували поїхати на курси ЮНЕСКО до Москви, після закінчення яких він разом з 150 педагогами, 30 лікарями,  та численними геологами поїхав в Конго  керівником експедиції. Працював разом з Міністерством освіти для організації перевірки якості викладання вчителів як радянських, так і конголезьких. В Конго Сиротенко пропрацював 5 років і був направлений консультантом з розвитку народного господарства в Анголу.
     Після повернення з Анголи в Київ Анатолій Йосипович працював в Київському педагогічному інституті імені Горького (нині НПУ імені М. Драгоманова) викладачем економічної і соціальної географії. Але пропрацювавши на даній посаді лише 8 місяців, був відісланий Москвою до Афганістану радником з освіти. 1981 року Анатолій Сиротенко повертається назад до Києва і починає працювати деканом по роботі із студентами-іноземцями в сучасному Лінгвістичному педагогічному інституті, потім був завідувачем лабораторії географічної освіти Інституту педагогіки Академії педагогічних наук, працював заступником директора Інституту педагогіки та Інституту педагогіки психології.
     У 1995 році захистив докторську дисертацію на тему «Проблеми шкільної географічної освіти в Україні», отримав звання професора.
     А. Й. Сиротенко був дійсним членом Академії педагогічних і соціальних наук (АПСН) в Москві, почесним академіком АПН України, професором Інституту педагогіки АПН України і Хмельницього гуманітарно-педагогічного інституту. Під його керівництвом було понад 20 аспірантів і кандидатів наук, отримали звання доктора педагогічних наук троє: С.С. Пальчевський, І. М. Шоробура, О. М. Топузов.
     Помер Анатолій Сиротенко у віці 75 років з багатим досвідом вчителя, науковця і методиста.
     У 1975 р. захистив кандидатську дисертацію за темою "Народная республика Конго. Проблемы освоения ресурсов, развития и размещения хозяйства". Під час роботи в Афганістані під керівництвом А. Й. Сиротенка проведено значну роботу щодо організації системи освіти цієї країни, зокрема розроблено структуру афганської школи, її зміст та принципи діяльності; створено курси ліквідації неписьменності серед дорослого населення і підготовлено проекти відповідних законів, підручники з усіх навчальних предметів з 1-го по 8-й клас.
     А. Й. Сиротенко – автор понад 500 наукових робіт. Це – підручники, монографії, посібники, статті, методичні рекомендації, навчальні програми і концепції. Тільки за три останні роки свого життя (2007, 2008 і 2009) вчений-педагог написав три посібники і підручник для профільної школи. У науковій діяльності Сиротенко на перше місце ставив дослідницьку роботу у розвитку завдань з проблем географічної освіти в середніх навчальних закладах.
     Анатолій Йосипович приймав активну участь у теоретичному обґрунтуванні основних напрямів розвитку національної системи освіти, у створенні Державних стандартів шкільної географічної освіти та оновлених програм з географії для загальноосвітніх навчальних закладів. Під його керівництвом створено Концепцію шкільної географічної освіти (1991), затверджену Міністерством освіти України, він є автором Концепції профільного навчання.
     Учений підготував фундаментальні дослідження в галузі теорії та методики навчання географії в школі, а саме: «Фізична географія» для афганських шкіл, (1979, мовою дарі і пушту); «Методика викладання географії в школах ДРА» (1980, мовою дарі і пушту); підручники «Географія материків» для 6-го класу афганських шкіл мовою дарі (1982), «Географія ДРА» (1985), «Уроки миру в школі» (1988), «Економічна підготовка школярів у процесі вивчення географії» (1989), «Географія України» (1994), «Экономическая и социальная география Украины» (1995), «Социально-экономическая география мира» (2007); «Робочий зошит з курсу географії України» (1997), «Уроки географії в 9 класі» (2005). Методичні посібники і підручники А. Й. Сиротенка вийшли у світ українською, російською, польською, угорською, румунською, узбецькою та мовами фарсі і пушту (Афганістан). Його підручник «Економічна і соціальна географія України» перевиданий польською, угорською, російською та румунською мовами і відзначений премією АПН України (нині НАПН України). Він – автор п'яти підручників і методичних посібників, виданих мовами дарі й пушту (Афганістан), що є чинними й тепер.
     Багато зусиль і таланту А. Й. Сиротенко доклав до редагування методичних збірників «Географія в школі» (1982—1985). За його редакцією вийшли у світ такі посібники, як «Методи навчання географії», «Комп'ютерна географія», «Екологія навколо нас» та ін. Вчений-педагог був науковим редактором, науковим консультантом, рецензентом багатьох видань у галузі географічної  та педагогічної освіти.
     Анатолій Йосипович друкувався в журналах та газетах: «Географія», «Географія та основи економіки в школі», «Краєзнавство. Географія. Туризм», «География в школе», «Азия и Африка сегодня» (Росія), «Вітчизна» (Україна), «Ністру» (Молдова) та ін. Його перу належать такі літературно-публіцистичні праці, як «Салам алейкум, Кабул», «Знайомтесь: Конго» та інші матеріали країнознавчого характеру.
     Учений-педагог читав лекції для директорів і вчителів географії на курсах підвищення кваліфікації післядипломної педагогічної освіти; брав активну участь у багатьох семінарах, конференціях, з'їздах Українського географічного товариства, де завжди виступав з новими ідеями і практичними рекомендаціями в галузі методики географії, її становлення та розвитку. Анатолій Йосипович неодноразово представляв Україну на конференціях ЮНЕСКО та Ради Європи. Вільне володіння французькою мовою сприяло активній діяльності Анатолія Сиротенка на міжнародній арені.

Книги на Книгомані