Остап Рудиковський

     Остап (Євстафій) Петрович Рудиковський (21 вересня 1784, Вільшанка — 1851, Київ) — український військовий медик, поет, казкар. Брат Андрія Рудиковського.
     Родом з Київщини, син свящещика. Навчався у Києво-Могилянській Академії, по закінченні якої (1806) — у Петербурзькій Медико-хірургічній академії, яку закінчив 1810 і був військовим лікарем.
     Остап Рудиковський мав широкі знайомства серед російського й українського письменства, зокрема велике значення мали його дружні взаємини з М. Максимовичем, якому він присвятив низку віршів. Велику літературну спадщину Рудиковського вивіз до Петербургу йото син, де вона й загинула. Збереглася лише незначна частина (26 віршів), що була опублікована у журналі «Киевская Старина» (1882, ч. 5, 6, 7) і ще два вірші (надруковані там таки, ч. 7, 1894).
     Рудиковський також писав казки й байки на морально-побутові теми («Климова капуста», «Мужича казка», «Вибір женихів» та ін.), вірші про козаччину («Помин», «Козаки в щасті» та ін.), пісні. На творчості Рудиковського позначилися впливи бурлескно-травестійного стилю І. Котляревського, але, з іншого боку, він уже тяжів до романтизму, і на його піснях і баладах виразно помітний вплив Т. Шевченка.
     Біо-бібліографічний матеріал про Рудиковського міститься у книзі Г. Нудьги «Бурлеск і травестія в укр. поезії першої половини XIX ст.» (К. 1959).

При використанні матеріалів із Книгомана посилання на наш сайт є обов’язковим!

Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера