Олекса Різників

      Олекса Сергійович Різників (Різниченко) народився 24.02.1937 р. у м. Єнакієво, Донбас. 1948 року родина переїхала до м. Первомайська Миколаївської області. 1968 р. закінчив філологічний фа¬культет Одеського університету, захистивши дипломну роботу "Складівниця української мови", уклав "Словник омонімів", проілюстрований віршами-міні-атюрами (див. журнал "Дивослово" №6 за 1999 р.). Двічі репресований — 1959 р. (півтора року таборів) і 1971 р. (п’ять з половиною років). По обох справах у 1991 р. реабілітований.
     1990 року прийнятий до Національної спілки письменників України.
     Автор книжок:
"Озон" (1990),
"Терновий вогонь" (1993),
"Наодинці з Богом" (1998),
"З людей. Повісті, оповідання, п’єса" (2000),
"Промінь з Одеси" (2000),
"Двострунне грало" (2002), "Одноримки. Словник омонімів та схожословів" (2011) та ін.

     Лауреат премій ім. П.Тичини (1993 р.), ім. К.Паустовського (1998 р.),
"Твої імена, Одеса-2001",
ім. Т.Мельничука, ім. С.Олійника.
З 1996 р. живе в Одесі.
Державні нагороди — орден за заслуги III та II ступенів.
2007 р. видано книгу про О.Різника "Я винен тим, що українець" (інтерв’ю, документи, спогади, твори).

Книги на Книгомані