Ян Потоцький

     Ян «Непомуцен» Потоцький (пол. Jan Nepomucen Potocki, *8 березня 1761, с.Пиків Вінницького повіту, (тепер Калинівський район, Вінницька область) — †23 грудня 1815, Уладівка, Літинський район, Вінницька область) — польський письменник (романіст, драматург), історик, етнограф, археолог, географ, соціолог, публіцист, редактор, видавець, бібліограф, мандрівник Європою та Азією.
     Автор 24 великих праць з різних галузей знання. Почесний член Імператорської АН у Петербурзі. Перший за часом славіст.
     Автор праць, які започаткували краєзнавче вивчення Волині, Поділля та Херсонщини.
     Перший польський повітроплавець.
     Через незгоди в краї, батьки відправили молодого Яна та молодшого на один рік брата Северина в Швейцарію на навчання. Обдарований прекрасними здібностями, разом зі своїм молодшим братом Северином був відправлений для здобуття освіти в Женеву і Лозанну, де провів свої юнацькі роки. Швидко оволодів кількома мовами, з любов'ю вивчав грецьких і римських істориків, природознавство, математику.
     1778 — брав участь як лейтенант кавалерії в Баварській війні. 1779 — Потоцький відвідав Італію та Сицилію та затримався на Мальті, брав участь в морських походах Мальтійського ордену проти корсарів.
     1784 — Залишив військову службу і одружився. 8 квітня 1784 з Миргороду через землі Запорожців вирушив до Дніпровського лиману, щоб вже звідти вирушити в подорож до Стамбулу. У описі цієї подорожі, зокрема, читаємо:
Вчора в Миргороді ми залишили кордони Польщі, сьогодні перебуваємо посеред краю, в якому проживали колись запорожці; тут я висловив кілька співчуттів на користь цієї войовничої нації, яку було знищено внаслідок простої забаганки російської імператриці. Це були, без сумніву, незручні сусіди, але згромадження цих флібустьєрів-целібатників створювало особливе і, можливо, унікальне явище у цивільному порядку того часу. Їх заступили росіяни і волохи, чиї віддалені будівлі ще й досі не створюють сіл.(Potocki Jan. Voyage en Turquie et en Egypte. Paris, 1788. P. 1-2, українською переклав Вадим Ададуров).
     Через Чорне море Потоцький здійснив подорож до Стамбулу і звідти до Єгипту. В кінці року він прибув до Парижу, де вивчав історію слов'янства з робіт античних авторів. Зимою 1784 та 1785 та чотири роки по тому Потоцький перебував в Парижі, де займався науковою працею. У 1787 здійснив подорож до Голландії, потім повернувся у рідні краї та став підданим Російської імперії, що дало можливість досліджувати кавказькі країни (весною 1787 здійснив подорож на Кавказ, результати якої знаходилися довгий час лише в рукописах, в бібліотеці філософічного товариства в Філадельфії; повністю виданий рукопис цієї подорожі був виданий Кляпротом уже після смерті).
     Належав до числа енциклопедично освічених людей свого часу. Змолоду багато подорожував. Побував у Франції, Швейцарії, Італії, Іспанії, Голландії, Великій Британії, Мальті, Тунісі, Греції, Сербії, Марокко, Угорському королівстві, Єгипті, Османській імперії, Китаї, Монголії, а з 1797 року мандрував Російською імперією, зокрема по Сибіру, Кавказу.
     З 1788 Потоцький переселився до Варшави в зв'язку з обранням його послом на соймі. На власні кошти Потоцький заснував в Варшаві друкарню, в якій видавав власні наукові праці з слов'янської історії. Першою виданою працею була «Подорож до Туреччини та Єгипту» (1788). У наступному році він видав друге видання, з доданням щоденника подорожі до Голландії. Всі свої праці він завжди друкував в кількості 100 екземплярів. З Потоцьким в Варшаві знаходився улюблений слуга турок та білий пудель, з якими він далі ніколи не розлучався. У Варшаві Потоцький разом з Бланчардом перший раз в Польщі, піднявся на повітряній кулі, на пам'ять про цю подію король наказав карбувати монету, на якій був викарбуваний Потоцький У 1791 році здійснив подорож до Іспанії, Марокко, Португалії, Англії, Франції.
     У 1792 був задіяний у війні проти Російської імперії. В середині січня 1792 Потоцький повернувся з Парижу. Він приєднався до Торговицької конфедерації і виставив за свої кошти 1000 козаків на захист рідного краю. Після третього поділу Речі Посполитої Ян Потоцький повернувся до вивчення слов'янської історії. У 1794-1796 працював над науковими роботами у Відні та Німеччині. У 1801 — 1802 через контакти з Адамом Єжи Чорторийським знаходився у Петербурзі.
     1802 — він видав свою працю — Histoire primitive des peuples de la Russie, але був несправедливо розкритикований німцем Шлецером. 1804 в Петербурзі він видав — Histoire des gouvernements de Volhynie, de Podolie et de Cherson. 1805 Потоцький був затверджений у складі делегації до Китаю, під керівництвом Головкіна, а Потоцький був назначений керівником відділу вчених.
     1808 — 1809 — Потоцький перебував в своїх маєтках, а також Тульчині на Поділлі. Зиму він провів в Кременці, переважно працюючи в бібліотеці, саме тоді він надав бібліотеці багато своїх праць. В 1810 Потоцький знову працює в Петербурзі, саме тоді він став членом Вченого товариства в Москві, Приятелів наук в Варшаві та Академії наук в Петербурзі. В цьому ж році він видав Атлас археологічний Росії європейської.
     Після війни 1812 р. Потоцький до кінця життя перебував на Поділлі, Волині, Україні.
     Час до часу жив у Тульчині. В результаті — цікаві спостереження, дослідження, цінні роздуми, книги.
     У 1792 році вступив до клубу якобинців у Парижі, у 1780—1790 роках був автором проектів реформ Польщі з метою її оздоровлення. Після третього поділу Польщі (1795) став наближеним до двору російського імператора Павла I, а за Олександра I служив у Міністерстві закордонних справ у Петербурзі.
     Наукова праця Яна Потоцького була зосереджена переважно в галузі історії слов'янських народів. Він намагався показати могутність і самобутність слов'янських народів, їхнє значення в долях людства.
     Серйозно досліджував історію скіфів, сарматів, ранніх слов'ян, обстоюючи автохтонність слов'янських народів.
     1790 року у Варшаві здійснив визначний, як на ті часи, науковий подвиг — піднявся у повітря на кулі власної конструкції разом із уславленим французьким повітроплавцем Бланшаром. Це був перший у світі науковий політ «апарата з двома кабінами по боках для наукових досліджень», який пролетів відстань в 1 польську милю (7,5 км) на висоті 2-3 км. «Благословляю науку, — писав Ян Потоцький, — яка приносить мені щастя, спокій і навіть насолоду, всупереч жахливому хаосу, в який укинуто наш час…»
     Творче надбання Яна Потоцького, різноманітні плоди його пера, які він видавав на диво малими тиражами (Археологічний атлас Європейської Росії — 57 книг, одноактні комедії — поки що знайдено одну книгу), ще чекають своїх дослідників.
     1812 року граф Потоцький повернувся в Україну. В останні роки свого життя, під впливом важких фізичних і моральних мук, він впав у меланхолію. 2 грудня (20 листопада) 1815 року в панському будинку в селі Уладівка пролунав постріл. Коли челядь і родичі увірвалися в бібліотеку, граф лежав на канапі з закривавленою скронею.

Книги на Книгомані
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера