Володимир Подов

     Володимир Іванович Подов (нар. 25 лютого 1924, Мхиничі) — український історик, член НСЖУ. Кавалер ордена Вітчизняної війни 2 ступеня, нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За оборону Москви», «За оборону Кавказу».
     Учасник Другої світової війни.
     З січня 1957 року — в Донбасі, працював заступником редактора міської газети «Лисичанський робітник», редактором заводської багатотиражної газети.
     Майже півстоліття займався краєзнавчою діяльністю, зокрема вивченням історії Донецького басейну.
     Проводив дослідження архівних документів з питань заселення Донбасу та відкриття кам'яного вугілля в Донецькому басейні, інших питань історії краю в центральних архівах Києва, Ленінграду, Москви, обласних архівах Дніпропетровська, Донецька, Миколаєва, Одеси, Ростова-на-Дону, Харкова.
     По вислідках своїх досліджень написав понад 30 книг.
     Займається громадською діяльністю, більше десяти років очолював Лисичанську міську організацію Української спілки охорони пам'ятників історії і культури. Обирався делегатом з'їзду цієї спілки.
     Бере участь у роботі Всесоюзної наукової конференції по історії міст і сіл, в роботі установчого з'їзду Всеукраїнської спілки краєзнавців.
     Був ініціатором та учасником Вседонецької і Міжнародної наукових конференцій, присвячених 275-річчю та 280-річчю відкриття кам'яного вугілля у Донбасі.
     Створив та з 1995 року очолює Луганський регіональний науково-дослідний центр проблем історії Донбасу.
     Встановив час та умови заснування більше ста населених пунктів краю.