Марина Павленко

     Павленко Марина Степанівна народилася 30 березня 1973 року в селі Старичах Яворівського району Львівської області.
     У дворічному віці переїхала з батьками на Черкащину. Протягом 1991-1996 років здобула вищу педагогічну освіту в Уманському державному педагогічному інституті (нині — університеті) імені Павла Тичини. З 1995 по 2000 роки працювала вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії. З 2000 року — викладач кафедри української літератури й українознавства Уманського державного педуніверситету імені Павла Тичини.
     Кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій “У країні Лісових Дзвіночків” (Умань, 2002) і монографії “Тичининська формула українського патріотизму” (Умань: АЛМІ, 2002), за яку удостоєна літературної премії “Благовіст”. Упорядник нових, незаідеологізованих спогадів про Павла Тичину “З любов’ю і болем” (Київ, “Міленіум”, 2005), нагороджених премією Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку.
     З художніми творами друкується з 1990 року. Переможець кількох літературних конкурсів, у тім числі “Гранослов” (Київ, 1996, 2002), “Привітання життя” (Львів, 1996), конкурсу Української бібліотеки у Філадельфії (США, 1998), конкурсу на кращу поему, присвячену річниці незалежності України (США, 2000), “Смолоскип” (Київ, 2000, 2001, 2002), “Коронація слова” (Київ, 2004), Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО) (Канада, 2005), Всеукраїнського конкурсу сучасної новели імені Валеріана Підмогильного (2006), конкурсу для літератури дітей та юнацтва “Портал” (2006), міжнародного конкурсу ім.Богдана-Нестора Лепкого (Львів — Париж — Цвікау, 2007), конкурсу творів для дітей «Золотий лелека» (2008), Всеукраїнського мережевого конкурсу короткої прози «Євроформат-2008» (2009), конкурсу історичних творів «Ярославів Вал» (Київ, 2009), Третього Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси «Відродимо забутий жанр» (2009), конкурсу повісті про професії (Київ, видавництво «Грані-Т», 2012).

     Авторка:
—книжок поезій: “Бузкові зошити” (Київ: “Гранослов”, 1997), “Чар-папороть” (Львів: “Каменяр”, 2002), “Душа осики” (2006);
—книжки «дорослих» оповідань “Як дожити до ста” (Київ: “Гранослов”, 2004, перевидана в Умані 2012), удостоєної Міжнародної недержавної україно-німецької премії імені Олеся Гончара;
—книжок прози для дітей: романів для підлітків “Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських” (Вінниця: “Теза”, 2005, 2011 і 2012. Ця книжка разом зі збіркою “Як дожити до ста” удостоєна премії ім.Михайла Чабанівського 2006 року), «Русалонька із 7-В та Загублений у часі» (Вінниця: «Теза», 2007, 2011), «Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу» (Вінниця: «Теза», 2008 і 2011) та «Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту» (Вінниця: «Теза», 2011); книги казок “Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)” (Київ: «Смолоскип»-2004 і “Грані-Т”-2007), повістей-казок “Домовичок із палітрою” (Київ: «Смолоскип»-2001 і “Грані-Т”-2007) та «Домовичок повертається» (Київ: «Грані-Т», 2007), повісті «Миколчині історії» (Київ: «Грані-Т», 2008), «Життя видатних дітей» (Київ: «Грані-Т», 2009); «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів? (Київ: «Грані-Т», 2011);
—роману «Санта Лучія в кирзових чоботях» (Умань: АЛМІ, 2010).
     Як художниця, ілюструвала чимало збірок, у тім числі й власні.
     З 1997 року член Національної Спілки письменників України.
     Має багато публікацій у періодичній пресі, мистецьких часописах («Березіль», «Кальміюс», «Дзвін», «Київ»), у тім числі у вірменському — “Гарун”, в італійському — “Артекультура”, в німецькій “Соборності”, у чеській антології сучасної української прози; в альманахах та колективних збірниках.
Лауреат літературної премії «Благовіст», українсько-німецької премії імені Олеся Гончара, літературної премії імені Михайла Чабанівського, премії Фонду Воляників-Швабінських, журналу «Березіль» (за 2007, 2009 і 2010 роки), премії імені Лариси Шахової (газета «Сільські вісті»).

Книги на Книгомані