Володимир Панченко

     Панченко Володимир Євгенович (2 вересня 1954, село Демидівка Любашівського району Одеської області) — український літературний критик, літературознавець, письменник, автор відомих статей, монографій, підручників на літературну та історичну тематику, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, член Національної спілки письменників України.
     Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова у 1975 році.
     З 1975 року — аспірант кафедри радянської літератури і літератури народів СРСР, асистент кафедри російської мови для іноземних студентів, старший викладач, доцент кафедри радянської літератури і літератури народів СРСР Одеського державного університету.
     З 1984 року — доцент кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. Пушкіна.
     З 1985 року — відповідальний секретар Кіровоградської обласної організації Спілки письменників України.
     Член КПРС 1983-1990; депутат Кіровоградської обласної Ради; член Спілки письменників СРСР.
     Автор численних праць з історії української літератури, зокрема, «Юрій Яновський» (1988), «Володимир Винниченко: парадокси життя і творчості» (2004), «Неубієнна література» (2007). Його перу належить кілька літературно-критичних книг та сценаріїв документальних фільмів. Намагається дотримуватися трьох принципів: «Під лежачий камінь вода не тече», «Не тримай камінь за пазухою», «Крапля камінь точить».
     Народний депутат Верховної Ради України I скликання.

Книги на Книгомані
Переклади на Книгомані
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера