Володимир Малик

     Володимир Кирилович Малик (справжнє прізвище — Сиченко, 21 лютого 1921 року, Новосілки (Макарівський район) — 31 серпня 1998 року) — український письменник, автор пригодницьких та історичних творів.
     Народився Володимир Кирилович Малик 21 лютого 1921 року в селі Новосілки Макарівського району на Київщині в селянській родині. В сусідньому селі Ясногородці закінчив середню школу, а в 1938 році вступив на філологічний факультет Київського університету. Тоді ж почав складати вірші. Незабаром розпочалася важка, багаторічна війна з фашистами. Навчання прийшлось перервати. Молодий студент пішов у народне ополчення, працював на оборонних роботах під Києвом та Харковом, був поранений. Потім В. Малика було вивезено до Німеччини, де йому в концентраційних таборах протягом двох років довелось пережити невимовні муки, голод, загрозу смерті. І лише в жовтні 1945 року вдалось повернутись на Батьківщину. Після війни Володимир Кирилович працював в Ясногородській середній школі. Закінчивши заочно університет у 1950 р., молодий учитель переїхав з Київщини на Полтавщину, в місто Лубни 1953 року. Саме тут, в цьому історичному місті, більше всього захотілось В. Малику своїми творами наблизити події далекого і героїчного минулого до сучасників, розповісти про народних звитяжців, людей особливого героїзму. Володимир Малик глибоко знайомився з історичною літературою, засиджувався в архівах, виїжджав на місця, де колись жили його майбутні герої. На Поділля, в гості до нащадків Кармалюка. В Карпати, до спадкоємців Довбушевих традицій, збирав народні перекази. І почали одна за одною виходити з-під його пера казки-легенди для молодших читачів «Чарівний перстень», «Месник із лісу», «Воєвода Дмитро», «Микита Кожум'яка», «Червона троянда».
     В літературному доробку письменника є відомі пригодницькі повісті для читачів середнього шкільного віку, а саме: «Чорний екватор», «Двоє над прірвою», «Слід веде до моря».
     Успішно працював письменник і в галузі прози. У його доробку повісті «Чорний екватор», «Новачок», «Дві перемоги», «Слід веде до моря», «Двоє над прірвою».
     Найбільше В. Малика знають як автора історичних романів. Серед них найпопулярніші тетралогія «Таємний посол» (до якого входять романи «Посол Урус-шайтана» (1968 р.), «Фірман султана» (1969 р.), «Чорний вершник» (1976 р.) і «Шовковий шнурок» (1977 р.)., романи «Князь Кий» (1982 р.), «Чумацький шлях», «Горить свіча», «Черлені щити» (1985 р.) та останній роман «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім». Століття пролягають між часами, коли діяли герої цих творів. Так само сотні літ розділяють нас із ними. Але талановита, вправна письменницька рука скоротила ці відстані, зробила близькими змальовані події, увічнила в нашій пам'яті благородну, в ім'я народу та свободи рідної землі, боротьбу героїв. У книгах В. К. Малика багато захоплюючих пригод, швидка зміна подій. Недарма читачі та деякі літературні критики порівнюють твори В. Малика з творами французького романіста Олександра Дюма, а талант українського письменника ставлять поряд з мистецькою майстерністю поляка Генріка Сенкевича.
      Малик відомий і як літературний критик. Його перу належить низка рецензій на твори українських прозаїків. У творчій спадщині В. Малика є добротна книжка — літературно-критичний нарис "Олесь Донченко" (1971 р.). Це видання присвячене життю та творчості старшого побратима та земляка В. Малика, одному з фундаторів української літератури для дітей Олександру Донченку, який тривалий час жив і працював у Лубнах на Полтавщині (куди 1953 року переїхав з Київщини Володимир Малик).
     В житті письменник був чесною, скромною та доброю людиною. Багатьом початківцям допомагав порадами, вивів на широкий літературний шлях. Все своє життя письменник прожив гідно, у великих творчих та плідних трудах. Помер майстер українського історичного роману Володимир Кирилович Малик 31 серпня 1998 року.