Порфирій Кореницький

     Кореницький Порфирій (19 лютого 1816 — 15 лютого 1854 с. Куньє, Ізюмського повіту) — український поет.
     Народився в сім'ї священика, навчався у Харківській духовній семінарії (виключений 1841 р.). Служив у сільських церквах та в Харкові.
     Належав до гуртка українських письменників у Харкові кінця 30-х — початку 40-х років XIX ст. (О. Корсун, М. Петренко, С. та П. Писаревські). Навчаючись у семінарії, написав сатиричну поему «Куряж», де висміяв неробство й пияцтво ченців Курязького монастиря (не збереглася). Опублікував побутописну поему «Вечерниці» в альманасі «Сніп» (X., 1841) і байку «Панько та верства» в альманасі «Ластівка» (СПб., 1841). Написані в 40-х роках віршована казка «Дяк і Гуси» і вірш «Нехай» надруковані посмертно. Згадувані сучасниками інші українські вірші та повість «Антипка», а також повісті російської мовою «Говорун без язика», «Гудок» нині не відомі.
     Українські поезії П. Кореницького написано в бурлескному стилі. Добре знання народної мови та колоритне відтворення сільських звичаїв поєднується в них з епігонським наслідування «Енеїди» І. Котляревського.
     Похований П. Кореницький в селі Куньє Ізюмського повіту.

При використанні матеріалів із Книгомана посилання на наш сайт є обов’язковим!

Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера