Ізраїль Клейнер

Клейнер Ізраїль Абрамович (26. 08. 1935, Київ – 07. 01. 2008, м. Єрусалим, Ізраїль) – журналіст, громадський діяч. Член-кореспондент НТШ у США (1982). Закінчив Московський інженерно-будівельний інститут (1962). Брав активну участь у русі за свободу виїзду з СРСР. 1971 емігрував до Ізраїлю. 1972–78 – співробітник української секції радіо «Свобода» (Мюнхен); від 1984 – українського відділу радіо «Голос Америки» (США). 1976 здобув ступінь магістра УВУ (тема: «Виступи представників російського опозиційного руху в СРСР щодо національного питання»), 1977 захистив у цьому Університеті докторську дисертацію про національне питання в СРСР, а 1979 працював асистентом філософського факультету (викладав історію України). В Ізраїлі займався журналістикою. Був співробітником Інституту ім. Жаботинського (Тель-Авів), ізраїльський кореспондент українського часопису «Сучасність» (Мюнхен). У архівах країн Європи та США досліджував матеріали з історії українсько-єврейських взаємин. Автор наукових праць і публікацій із проблем національного питання у СРСР та українсько-єврейських взаємин, серед яких – «Анекдотична трагедія» (1974; рос. мовою – 1978); «Національні проблеми останньої імперії» (1977). Книга «Владімір (Зеєв) Жаботинський і українське питання: Вселюдськість у шатах націоналізму» (Нью-Йорк, 1983; К.; Торонто; Едмонтон, 1995) номіновано на здобуття Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1998 отримала нагороду Українсько-ізраїльської асоціації).