Анатолій Григорук

     Григорук Анатолій Іванович (20 березня 1932 року, с. Махаринці на Вінниччині - ...) - український письменник, член Національної спілки письменників, заслужений журналіст України, відмінник народної освіти, лауреат премії ім. Наталі Забіли.
     Народився 20 березня 1932 року в селі Махаринцях на Вінниччині в родині службовця. 1950 року закінчив Бердичівську середню школу, а 1956 —  філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.
     Два роки вчителював на Хмельниччині. Певний час працював викладачем на кафедрі стилістики КДУ. З 1958 по 1968 рік обіймав посаду редактора, потім — завідувача редакції видавництва дитячої літератури «Дитвидав» (згодом «Веселка»). 1968 року перейшов на роботу в редакцію журналу «Малятко». Був його відповідальним секретарем, головним редактором. Нині працює в літературному відділі цього популярного дитячого видання.
     Першу книжку «Семафори відкрито» видрукувано у видавництві «Веселка» 1964 року. За нею побачили світ «Гусак Червонолап», «Сніговик-дражнилко», «Жилетка «Пінгвін», «В цьому дворку як у вінку», «Пухова сніговиця», «Солом’яне море», «Чим хата багата», «Що край, то звичай», «Побрехенька про лиху напасть», «Волелюбний вітер», «Праправнук барона Мюнхгаузена» та ін.
     Анатолій Григорук виступає і як поет, і як прозаїк. Вірші, казки, оповідання та повісті на морально-етичні теми, пізнавальні мініатюри про розмаїтий довколишній світ, слова до пісень — власне, майже всі популярні жанри дитячої літератури не лишаються поза увагою письменника.
     Активно він працює і в галузі художнього перекладу.
     Чимало творів А. Григорука увійшло до читанок початкової школи, друкувалося в різних збірниках та журналах.  
     Як правило, вони вибудовуються на гострому цікавому сюжеті. В них багато веселої вигадки, словесної гри, буфонади. Мова їхня органічна, стилістично виважена, лексично багата і водночас доступна для найменших читачів.

Книги на Книгомані