Єфремов | Knugoman

Іван Єфремов

     Іван Антонович Єфремов (рос. Иван Антонович Ефремов, 22 квітня 1908, Вириця — 5 жовтня 1972) — російський фантаст, письменник, науковець, енциклопедист, мандрівник, археолог, палеонтолог, засновник сучасної тафономії. У 19 років здійснив своє перше наукове відкриття, а в 30 — став доктором наук.

    За пізніми документами Іван Антонович Єфремов народився 22 квітня 1907 в селі Вириця Царськосельського повіту (тепер Ленінградська область, Росія), розташованому на південь від Петербурга. Однак в метричній книзі Суйдінської Воскресенської церкви Царськосельського повіту записано, що він народився 9 квітня, а хрещений був 18 травня 1908. У своїй короткій автобіографії Іван Антонович з цього приводу писав: «У ті роки за відсутності паспортного режиму, багато хто і я в тому числі, дещо додавали собі років».

    У хлопця рано виявилися здібності, у чотири роки він навчився читати, а в шість прочитав твори Жюля Верна і закохався у мандри, мандрівників, вчених. У 1914 р. родина майбутнього письменника перебралася у місто Бердянськ (нині Запорізька обл, Україна), де почав навчання у місцевій гімназії. Батьки розлучилися у 1918 р., і мати з дітьми у 1919 р. перебралася в місто Херсон, де вдруге вийшла заміж. Дітей (сина й дочку) залишила у тітки, а сама відбула з новим чоловіком — червоноармійцем. По смерті тітки Іван став «сином полку» і разом з військовою частиною дійшов до Криму. Мав контузію під час бомбардування міста Очаків, адже дітям не місце на війні. У 1921 р. демобілізувався та перебрався на житло в Петроград.

    Після закінчення школи працював, вантажником, помічником шофера, матросом, вчився на біологічному відділенні Ленінградського університету, працював в геологічному музеї АН СРСР, брав участь в різних геологічних і палеонтологічних експедиціях. Після закінчення екстерном геологорозвідувального факультету Ленінградського гірничого інститу завідував лабараторією Палеонтологічного інституту АН.

    Єфремов не припиняв самоосвіти, багато читав і не тільки наукові видання. Серед знайомих науковця — російський археолог та мистецтвознавець Ставіський Борис Якович. Ставіський пригадав, як в розмові з ним Єфремов зауважив про свою зацікавленість у добі еллінізму та в особі Олександра Македонського. Ставіський дав Івану Антоновичу твір англійця Вілера «Полум'я над Персеполем», а той, вже добре опанувавши англійську, читав книгу в оригіналі, бо та не була ще перекладена російською. Тема захопила Єфремова і відбилася пізніше в його фантастичному романі «Таїс Афінська».

    Перша науково-фантастична публікація з'явилася в 1944-ому році — «Зустріч з Тускаророю».
 
    Навіть статус відомого науковця та популярного письменника не захистив Єфремова від зіткнень з КДБ та радянською цензурою. Так, цілком фантастичний роман «Епоха Бика» був розцінений як «наклеп на радянську дійсність», а книгу активно вилучали з громадських бібліотек СРСР і заборонили для подальших перевидань як шкідливу.

    Радянська влада неприхильно ставилась до творчості Єфремова, за її чи то відвертий, чи то підозріло антирадянський характер. 4 листопада 1972, одразу після смерті письменника, з метою можливого виявлення літератури антирадянського змісту, на його квартирі співробітниками КДБ було проведено обшук, який проводило одинадцять посадовців з використанням металошукача та рентгену.

    Наслідком підозр КДБ було припинення 5-томного видання письменника в СРСР.

    Помер у Москві, тіло було кремоване. Поховання урни з прахом відбулося у передмісті Ленінграда на цвинтарі Комарово,

     За його однойменним романом створено фільм Є. Шерстобитова «Туманність Андромеди» (1967).

Книги на Книгомані
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера