Умберто Еко

     Умберто Еко (іт. Umberto Eco; 5 січня 1932 - ...) — італійський науковець, письменник та інтелектуал.
     Умберто Еко народився в Алессандрії — невеличкому містечку в П’ємонті, неподалік Турина. Його батько, Джуліо Еко, працював бухгалтером, а потім був участником трьох воєн. Під час Другої світової війни, Умберто і його мати, Джованна, переїхали в невелике село в горах П’ємонта. Шкільну освіту Еко отримав при салезіанському монастирі. Згадки про орден, його засновника та його твори є в працях та інтерв’ю письменника. Його прізвище ймовірно є абревіатурою від ex caelis oblatus (Latin: дарунок з небес), яке було дане його дідові (знайді) міськими урядовцями.
     Джуліо Еко був одним з тринадцяти дітей в сім’ї і хотів, щоби його син отримав юридичну освіту, але Умберто поступив у Туринський університет, щоби вивчати середньовічну філософію й літературу, і в 1954 році успішно його закінчив. Свою дипломну роботу Еко писав по Фомі Аквінському. Після завершення роботи над нею та випуску з університету, Умберто Еко пориває також свої стосунки з церквою. "Хоч я все ще люблю той світ, я перестав вірити в Бога в свої двадцять, після докторської роботи по Фомі Аквінському. Можна сказати, що в дивовижний спосіб він зцілив мене від моєї віри".
     Умберто Еко працював на телебаченні, оглядачем одного з найвпливовіших італійських видань «Еспрессо» (іт. L’Espresso), викладав естетику і теорію культури в університетах Мілана, Флоренції і Турина. Професор Болонського університету. З вересня 1962 року — одружений на Ренаті Рамґ, вчительці мистецтв німецького походження. Мають сина і доньку.

      Наукова робота і творчість
      Як науковець Умберто Еко є найвідомішим спеціалістом з історії середньовічної Європи у наш час. Крім того він є також і філософом, хоча цим він менш відомий. Професор Болонського університету. Умберто Еко написав більше двох десятків наукових праць з семіотики, лінгвістики, теорії літератури , теорії культури, естетики та моралі. Але світову славу Умберто Еко принесла не його наукова діяльність, а літературна. Хоча у тканину оповіді кожного роману вплетені знання здобуті ним зі своїх наукових досліджень. Літературну діяльність Умберто Еко розпочав у 1980 році, написанням філософсько-детективного роману «Ім’я рози». Цей роман був і залишається на цей час найпопулярнішим його твором. Серед інших відомих його романів можна назвати: «Маятник Фуко» (1988), «Острів попереднього дня» (1994), «Баудоліно» (2000), «Дивовижний вогонь королеви Лоани» (2004) і найновіший його роман — «Празьке кладовище» (Il Cimitero di Praga) (2010). Енциклопедичні знання Умберто Еко вражають. Складається враження, що Умберто Еко намагається охопити усю суму знань європейської цивілізації і зрозуміти культурологічні процеси, які відбувалися і відбуваються у Європі. Умберто Еко є наче сучасним втіленням того ідеалу італійського Ренесансу — «універсальної людини» (homo universale)

     Відзнаки і нагороди
     Умберто Еко є почесним доктором 38 знаних університетів по всьому світу. Кавалер французького офіцерського Ордена почесного легіону (2003).

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Умберто_Еко

Книги на Книгомані
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера