Грицько Чупринка

Книги на Книгомані
tttaaannne Ндл, 21/10/2018 - 10:49

Григо́рій Авраа́мович Чупри́нка чи Грицько́ Чупр́инка (27 листопада 1879, с. Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 28 серпня 1921, Київ, УСРР) — український поет, культурний, військовий і політичний діяч, учасник боротьби за народовладдя на теренах Української Республіки і боротьби за її самостійність, яскравий і самобутній представник козацько-християнської цивілізації на Подніпров'ї, Київській Русі-Україні.

Через популярність Чупринки серед патріотичних кіл його прізвище взяв за підпільний псевдонім генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич («Тарас Чупринка»). Троюрідний брат Григорія Чупринки — Василь Олександрович Осьмак, відомий вчений і архітектор, за проектами якого збудовані стадіон Динамо, набережна Дніпра і інші архітектурні рішення в Києві, дворянин і далекий родич старих родів козацької старшини з Київщини, зокрема Скоропадських, Галаганів і т. д. Серед далеких родичів і земляків — київський козак, художник і філософ Федір Тетянич, який у 1970-х рр. продовжував справу Григорія Чупринки, захищаючи самобутність козацько-християнської цивілізації Подніпров'я, Київської Русі-України і право її народу на самостійність.

Народився у сім'ї козаків (представників козачого стану) містечка Гоголів Остерського повіту Чернігівської губернії Російської імперії (тепер Київщина), нащадок старовинних козацько-християнських родів регіону (сучасна Броварщина), представники яких жили тут щонайменше з часів Хмельниччини. У той час ці землі входили до складу Переяславського і Київського полків, одних з найдавніших полків Гетьманщини.

Навчався в Гоголівській народній школі, в Київській та Лубенській гімназіях.

Був ув'язнений за участь у революції 1905 року.

З 1910 року постійно жив у Києві.

За перевороту 1917 року був козаком у полку Хмельницького.

У 1919 році керував повстанням проти більшовиків на Чернігівщині.

Був співробітником «Української Хати».

23 червня 1921 року заарештований київським губернським ЧК, 28 серпня 1921 року засуджений до найвищої міри покарання — розстрілу. Розстріляний разом з Іваном Андрухом як члени київського Всеукраїнського центрального повстанського комітету.

У 1996 році реабілітований рішенням Київської обласної прокуратури.

Чупринка автор збірок лірики: «Огнецвіт», «Метеор», «Ураган» (1910). «Сон-трава», «Білий гарт» (1911), «Контрасти» (1912), поеми «Лицар-Сам» (1913), а також літературно-критичних статей та рецензій.

Григорій тяжів до авангардизму, був добре обізнаний з російським символізмом. Поезії перших років творчості позначені перевагою традиційних громадських мотивів. Опісля в нього були помітні зацікавлення модернізмом з мотивами «безутішної самоти». А з початком революції 1917 року в його творчості знову стали переважати громадські настрої. Особливу увагу в поезії Чупринки привертають ритміка та звукопис.

Найповніше видання «Твори Г. Чупринки» вийшло 1926 році в Празі за редакцією Павла Богацького.

Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера