Валентин Чемерис

      Валентин Лукич Чемерис (8 липня 1936, с. Заїчинці, Полтавська область - ...) — український письменник.
      Валентин Чемерис народився 8 липня 1936 року у селі Заїчинці Семенівському районі Полтавської області. З 1953 року жив і працював у Дніпропетровську, де й розпочався його творчий шлях.
      У 1971 році закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького. Працював у радгоспі, на низці підприємств Придніпров'я, у редакціях обласних газет, видавництві «Промінь» (тепер — «Січ»). У 1989 — 1993 роках був головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України. Працював в адміністрації Президента України (1993 — 1994). У 1996 — 2001 рр. — секретар Національної Спілки письменників України, член її Президії і Вищої Ради. Нині живе в Києві, працює в редакції газети «Літературна Україна».
     Нагороджений орденом Святого рівноапостольного княза Володимира Великого (І, II, III ступенів) (1998) та святого архістратига Михаїла, Почесною грамотою і медаллю Кабміну України та іншими відзнаками.
     Видається з 1962 року, в тому числі й іноземними мовами.
     Гумористичні твори: Валентин Чемерис розпочав свій творчий шлях як сатирик-гуморист. Гумористичні збірки: «Хто на току, а хто на боку» (1962), «Урок виховання» (1964), «Коли спокушає диявол» (1966), «Сватання по телефону» (1968), «Операція «Земфіра» (1968), «Закохана відьма» (1969), «Гуморески» (1971), «Вуса № 3» (1976), «На порядку денному» (вибране, 1978), «Музикальний комар» (1980), «Як стати щасливим» (1981), «Домашній музей» (1981), «Як стати мудрим» (1984), «Вибори таємного агента» (1995), «Царська охота» (2005), «Де хазяйнує Валя Чемерис» (2006), «Ярлик на князівство» (2009); роман «Родина Гордія Залізняка» (1974); лірико-гумористична повість «В понеділок після вибуху» (1976). Лауреат літературної премії в галузі сатири та гумору імені Остапа Вишні за збірку «Еліксир для чоловіків» (1990). Також лауреат літературно-мистецької премії ім. Ю. Маківчука, ім. Ю. Яновського за кращі оповідання.
     Історичні та історично-пригодницькі твори: романи — «Ольвія» (з життя Скіфії, видання 1983, 1985, 1990, 1993 та 2008 років), «Скандал в імператорському сімействі» (з життя Давнього Риму, 1988), «Фортеця на Борисфені» (боротьба за незалежність України, 1993 та 2008), роман-есе «Президент» (1993), «Епірська відьма, або Олімпіада — цариця Македонська» (1995), «Смерть Атея» (літературна премія імені Д. І. Яворницького, 1997 та 2008), «Голгофа українського православ'я» (1998), «Генерали імперії» (2005, 2008), роман-есе «Сини змієногої богині» (2006), «Ордер на любов» (2007), «Таємнича пригода на Орілі» (2007), «Марина - цариця Московська» (2009); повісті — «Засвіт встали козаченьки (Маруся Чурай)» (1991), «Я любила Шевченка» (1996), «Її звали янголом смерті» (1999), «Кохання в Україні» (2001), «Життя і смерть Володимира Глібовича, князя Переяславського» (2001), «Да святиться ім'я твоє, або бомба для Патріарха» (2001), «Убивство на хуторі біля Диканьки» (літературно-мистецька премія Українського фонду культури ім. І. Нечуя-Левицького, 2003), «Сім ночей» (2003), «Три шаблі над скарбом» (2004), «Загадка Віктора Януковича (спроба дослідження)» (2004), «Державна коханка» (2005), «День Ворона» (2006), «Тайна Агати Крісті» (2006), «Золотий саркофаг» (2009) та інші.
     Фантастичні твори: фантастично-пригодницька повість «Білий король детективу» (1986), роман «Приречені на щастя» (1985), повісті та оповідання «В сузір’ї Дракона» (2005) та інші.
     Твори для дітей: повісті «Славко» (1987), «Аравійська пустеля», оповідання «Три секунди на вибір».
     Також виступає як публіцист та упорядник. У 1995 видана упорядкована Валентином Чемерисом збірка «Українські анекдоти: від козацьких часів і по наші дні». У 2007 році вийшла автобіографічна трилогія «Веселий смуток мій».