Маргарита Алігер

     Маргарита Йосипівна Алігер (прізвище при народженні - Зейлігер, 24 вересня [7 жовтня] 1915 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія - 1 серпня 1992 року, селище Мичуринець, Московська область, Росія) - російська радянська поетеса і перекладачка, журналістка, військовий кореспондент. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1943).
     Маргарита Зейлігер народилася в Одесі в родині службовців: батько, Йосип Павлович (Йосія Пінхусович) Зейлігер, займався адвокатською практикою, був членом консультаційної бюро при Одеському міському з'їзді мирових суддів. Поступила до хімічного технікуму, працювала за фахом на заводі. На початку 1930-х років, в свої 16 років, Маргарита залишила навчання, Одесу і відправилася в Москву. Проваливши іспити в інститут, знімала «куточок», надійшла на роботу в бібліотеку інституту ОДВид і в заводську багатотиражку. Дебютувала у пресі в 1933 році - в журналі «Огонёк» за підписом «Маргарита Алігер» були опубліковані вірші «Будні» і «Дощ». У 1934-1937 роках навчалася в Літературному інституті імені А. М. Горького. У 1938 році була прийнята до Спілки письменників СРСР.
     У роки Другої світової війни Алігер була військовим кореспондентом в блокадному Ленінграді. У 1942 році вступила в ВКП(б); в 1943 році передала присуджену їй Сталінську премію до Фонду оборони.
     У 1955 році Маргарита Алигер брала участь у створенні альманаху «відлиги» «Литературная Москва». Член правління СП РРФСР і СП СРСР. Член редколегії журналу «Воскресенье литературное» (1992).
     Алигер здійснила переклади з підстрочників близько 40 поетів - з болгарської, грузинської, єврейської (ідиш), азербайджанської, української, латиської, узбецької, угорської, литовської, корейської мов.

Книги на Книгомані