Фантастика

2061: третя одіссея

Гейвудові Флойду 103 роки. Він мешкає на орбіті. Після останніх подій космічний світ змінився до непізнаваності. Космічні кораблі шугають Сонячною системою з великими швидкостями. Та жоден з них не ризикує зробити посадку на Європі, супутнику Юпітера-Люцифера. Інопланетна цивілізація, яка перетворила цілу планету на друге Сонце, лишила попередження людству: «Ніколи не намагайтеся висадитися на Європі». Під час дослідження комети Галлея Флойд отримує тривожне повідомлення: корабель «Ґалексі» зробив вимушену посадку на Європі. На борту судна — онук Флойда.

3001: остання одіссея

Космонавт Френк Пул виходить з анабіозу та опиняється у XXXI столітті. Цивілізація змінилася до невпізнання. Життя на орбітальній станції, космічні ліфти, обмін думками, нейрокомп’ютерні імпланти, що моделюють віртуальну реальність, та найграндіозніше — можливість «зберегти» людину на інформаційному носії. Однак чи можна «зберегти» цілу цивілізацію, що раптом опинилася під загрозою знищення? 450 світлових років тому, після стрімкої еволюції людства, моноліт ТМА-2 надіслав запит першій цивілізації: «Що робити з людством?». У XXXI столітті надійшла відповідь — знищити...

Далекий простір

Якщо жити серед людей, які не розуміють, що таке «далечінь», бо всі вони незрячі, — як ти себе почуватимеш? Як поясниш коханій, що таке сонце, світло, краса, Бог? У світі незрячих юнак Габр починає бачити, але його мають за божевільного. Кохана здає його в руки Міністерства контролю, яке лікує Габра від жахливих «галюцинацій». Однак боротьба за істину лише починається… Габру судилося дізнатися про страшну таємницю правителів цього величезного хмарочоса-держави, де мільйони незрячих людей контролюються електронними датчиками і не мають ані найменшого уявлення, як влаштовано їхній світ.

Час смертохристів: Міражі 2077 року

Роман визначного українського письменника Юрія Щербака «Час смертохристів. Міражі 2077 року» — це блискучий гостро­­­сюжетний політичний трилер, дія якого розгортається напере­додні «Чет­вертої глобальної війни». Різкий сигнал тривоги, яскрава антиутопія, у якій за гротеск­ною формою і фантастичністю ситуацій стоїть реальна масштабність можливих гео­політичних подій майбутнього. Написаний вісім років тому, цей один із найвиразніших творів сучасної літератури провіс­тив, зокрема, чимало трагічних моментів наших днів.

Транзитна станція

«Транзитна станція» К. Сімака належить до тих світлих книг, з якими затишно навіть серед глупої ночі. І то не тільки тому, що кожен із нас хотів би хоч на якийсь час побути на місці головного героя — Еноха Волліса, земного представника Центральної Галактичної і водночас доглядача транзитної станції на Землі. Цей затишок створює також і загальна розмислова атмосфера роману, і його герої — як земні, так і чужоземні. Можливо, це і не вершинний твір світової наукової фантастики, але, безумовно, це добрий твір. А добра, як повелося у нашому світі, ніколи не буває забагато.

Час – найпростіша річ

У близькому майбутньому люди освоїли космос завдяки паранормальним здібностям: левітації, телепортуванню, умінню читати думки інших. Все, за що у Середньовіччі спалювали на вогнищі, тепер вважається особливим талантом. Глобальна корпорація Фішгук відправляє найздібніших у космос — і вони привозять фантастичні розробки з далеких зірок. Один із космічних мандрівників — Шеферд Блейн — зустрів на іншій планеті дивовижну істоту, яка запропонувала йому обмінятися розумами. Нові знання можуть змінити світ. Тепер на Землі на Блейна полює не лише Фішгук...

Місто

Роман К. Сімака «Місто» ось уже півстоліття вважається класикою «м’якої» НФ. Він поділений на вісім легенд, що їх розповідають Пси, «коли яскраво розгорається полум’я, а з півночі налітають холодні вітри». Одразу ж слід застерегти, що це печальний твір, бо йдеться в ньому про смерть Міста як такого, про кінець людської раси, що добровільно обрала юпітеріанський рай, полишивши Землю для розвою цивілізацій Мурах і Псів. Але це печаль світла, допоки «живе» ще робот Дженкінс як пам’ять і пам’ятник зниклого людства.

Хроніки Амбера. Книга 10. Принц Хаосу

Десята книжка знаменитого циклу «Хроніки Амбера» американського письменника Р. Желязни розпочинається з коронації Люка та Дари, на якій присутній і Мерлін. Тим часом помер Свейвілл — король Хаосу. У Дворах на сина Корвіна і Дари чекає неочікувана новина — після низки вбивств та дуелей він став третім претендентом на престол. Ба більше, Лоґрус обрав на цю роль саме його. Чи погодиться Мерлін стати правителем? А може, він повернеться в Амбер? Чи обере життя у Тіні Земля? Хто переможе в одвічному протистоянні Порядку й Хаосу? Чи вдасться Мерліну знайти свого батька?

Хроніки Амбера. Книга 9. Лицар Тіней

«Лицар Тіней» — дев’ята книжка знаменитого циклу «Хроніки Амбера» американського письменника Р. Желязни. Мерлін нарешті дізнається, хто саме намагався убити його щороку 30 квітня, а ще багато цікавого про Джулію, Люка та Віктора Мелмана.
Розшукуючи Корал, він потрапить у надзвичайно дивне місце і змушений буде обирати між Лабіринтом і Лоґрусом, що споконвіку протистоять один одному. Що обере син Корвіна і Дари — Порядок чи Хаос? Чи зуміє він урятувати Корал? Які нові небезпеки чекають на нього у палаці Амбера? Хто стане новим правителем Кашфи?

Хроніки Амбера. Книга 8. Знак Хаосу

У восьмій книжці циклу романів «Хроніки Амбера» Мерліна, головного героя другого п’ятикнижжя, переслідують невідомі вороги.
Це вони заманюють Мерліна у світ галюцинацій його приятеля Люка, де він зустрічається з героями Задзеркалля, сходиться у двобої з Вогняним Янголом, це вони стоять за його братом Юртом у жорстокій сутичці у Вежі Чотирьох Світів.
І, навіть роздивившись нарешті під Синьою Маскою обличчя, яке він найменше сподівався побачити, Мерлін усе ще дуже далекий від того, аби зрозуміти першопричини всього, що відбувається...