Жінка

     Це друга книжка за моє життя, (першою була Сартрова “Нудота”), яка так сильно і драматично тримала в пазурях мій мозок і психіку протягом усього прочитання.
     Цей роман не зовсім про коханця. Він, радше, – про Жінку. Про цілком конкретну жінку, саму авторку (адже роман – автобіографічний), про усіх жінок на планеті і про кожну жінку зокрема – про тих, хто переживали важкі моменти дитинства, про тих, у кого були проблеми і непорозуміння з матерями, про тих, хто конче хотіли стати дорослими, про тих, які відчували біль, страх чи приниження під час першої ночі любові, про тих, хто боялися самої любові, а потім тужили й ридали через неї ж.
     Книжка надто чуттєва, надто відверта і надто сильна, щоб не зачепити навіть найбільш скептичних читачів, (хоч краще – читачок). І не сподівайтесь, що вона принесе вам насолоду чи легкість, радше спонукатиме до глибшого занурення в себе, у вашу сутність, ваші таємні бажання й минуле.