Поезія в прозі

Книга: Записки українського самашедшого
Автор:
Зображення користувача Ctac.
Ctac
8.5
Рейтинг: 8.5 (4 голоси)
 
25.10.2011 - 14:53

      Напевне, моя писанина стосовно „Записок українського самашедшого” буде дуже суб’єктивною, бо Ліна Василівна для мене перш за все – поет. Вовіки віків. Та й рецензією назвати це важко. Не більше, аніж роздуми над прочитаним.
      Не вірю! (Станіславський). Таке хочеться написати на кожній сторінці „Записок...”. Не вірю, що це щоденник „35-річного комп’ютерного програміста”. Маючи безпосередній зв’язок з ІТ-технологіями добре знаю – навіть не вельми долугий працівник цієї сфери, знаючи пару циклів та операторів, при потребі може незле забезпечити себе та сімейство. Таких знайомих в мене – мільйон. Ну, може трошка менше. Ця недовіра до оповідача постійно псувала кайф від читання. Чому це не міг бути щоденник старого професора, лікаря на пенсії чи відставного офіцера? Їм би я повірив. Те, як написано „Записки”, вимальовує неоднозначну постать автора щоденника, але аксіометричною виглядає призма, крізь яку він дивиться на все. Вона вже дуже немолода, потріскана, облуплена часом, проте з того добротного скла, яке виплавляли в середині минулого сторіччя.
     А ще мене дуже бісив каліфорнійський друг, у якого все allright. І там, шановні, для того, щоб все було добре, треба пахати. Пахати, пахати і ще раз пахати. Правила однакові, можливо, умови троха інші, та від читання газет, тілівізора та сайтів (як от у випадку нашого головного героя) жити легше не стане.
     Якщо попереставляти деякі слова у реченнях та де-не-де фахово „підчистити” текст, то вийде шикарний роман у віршах. Мова „Записок” дуже тепла, жива, пульсуюча, що іноді сильно контрастує з описуваними подіями. І, дочитавши останнє речення „самашедшего”, мимоволі постає питання – чи ти відкрив для себе нового прозаїка а чи просто заново утвердив улюбленого поета?

 

Далі ...

ridna Втр, 25/10/2011 - 16:31

Дякую, Ctac, за сміливі роздуми. У нас прийнято хвалити все, що вийшло з-під пера, перепрошую - з-під клавіатури письменника, вознесеного на п'єдестал пошани. Для мене Ліна Костенко теж - геніальна поетка. Але ця її спроба роману-бестселера - нудна писанина, яку не хочеться позицінувати з її ім'ям.
Погоджуюсь, що головний герой швидше нагадує чоловіка в літах, схильного до критицизму і заглиблення в екзистенційні нетрі, аніж носія однієї із найперспективніших і найцікавіших сьогодні професій. Авторці категорично не вдалося проникнути у шкіру головного героя. Під час читання не покидає відчуття, що читаємо коментарі самої Костенко до заголовків новин, безцеремонно стягнених із провідних новинних сайтів.
У чому художня цінність, панове? У чому творчість? У чому, зрештою, причина галасу і комерційного успіху книжки? У канонічності самої Костенко. Але чи варто?
Кількість "фе", які я почула від друзів-книгоманів після їхнього прочитання "Записок..", ледь не перевершила кількість почутих за життя вигуків "Ах!" щодо її поезії. І це печально..

Boka Срд, 26/10/2011 - 09:45

Згоден, що це не шедевр з точки зору літератури, і що програміст не зовсім "правдивий", та все залежить від того яку мету сатвила собі авторка. Можливо їй просто накипіло на душі, і це була спроба розворушити маси, пробудити хоть якусь національну свідомість... а програміст тоді для того, щоб привернути увагу досить великої частини молоді. І не знаю як кому, але мені читати було важко, і часом аж мурашки по спині пробігали, і впевнений, що перечитуватиму ще, навіть якщо це не шедевр :)

Kelt Срд, 26/10/2011 - 21:40

Чекав, коли ж ти вже нарешті виступиш із лінією захисту=))
Загалом, вставляючи жменю копійок у вашу дискусію, скажу, що мені також не сподобалось. Однак якщо вам вдається віднаходити в записках бодай якісь переваги/цінності, то я їх там не побачив взагалі. Це просто добірка фактологічного матеріалу, пропущеного крізь авторське "зболене" бачення подій та явищ, із невиразними персонажами і гнилуватими побутовими замальовками. Подекуди ловив себе на думці, що Костенко просто вирішила засейвити навколопомаранчеві реалії на випадок, якщо влада вкотре вирішить переписати історію України і викине це все з підручників та медіа... Читати твір важко, а прочитавши, не відчуваєш характерного "післясмаку". І це особисто для мене чи не найгірше.

ridna Срд, 26/10/2011 - 21:45

"Це просто добірка фактологічного матеріалу, пропущеного крізь авторське "зболене" бачення подій та явищ, із невиразними персонажами і гнилуватими побутовими замальовками" - от! Саме воно - ні додати, ні відняти. Як би це не було прикро.

ridna Срд, 26/10/2011 - 15:09

Маєте рацію, Bokа, щодо мети. Так, ідея - непогана. Але втілення її - нікудишнє. Як на мене, автори такого рівня, як Ліна Костенко, не мають права на такі низькохудожні вибрики. Навіть заради високої ідеї. Навіть із дидактичною метою. На таку саме тематику вона могла написати розлогу статтю, памфлет чи навіть поему. Але не роман. Не такий роман, як вона написала..
Ви кажете, "розворушити маси, пробудити хоть якусь національну свідомість". Та ця книжка здатна хіба що втягнути у ще глибше болото песимізму і відчаю, аніж спонукати до дії, до протистояння, до боротьби..

Boka Срд, 26/10/2011 - 15:17

ну власне втілення мені теж сподобалося (ну окрім головного героя як програміста). Стаття, памфлет, чи будь-яка інфша форма навряд чи змогла б стати настільки розкуповуваною, давно я вже не бачив щоб на лотках де продають газети продавалися книжки, а саме ця книга туди прорвалася і продавалася, тому певний вплив ця книга таки здійснила...
А от щодо заганняня в глибини песимізму, то особисто в мене вона вселила оптимізм і бажання шось трохи робити не тільки заради себе, тому мабуть це залежить від характеру читача.

ridna Срд, 26/10/2011 - 15:22

Мабуть :) І не лише від характеру.