Сучасна українська проза

Мої Дікамерони

Автобіографічні замальовки знаного художника і письменника розкривають подробиці життя літературно-мистецької богеми другої половини ХХ століття.
Письменник пропонує нам художні замальовки в чотирьох жанрах: натюрморт, пейзаж, портрет — і, звичайно ж, оголена натура, яку від юних років автор прагнув зафіксувати у своєму альбомі.

Психопатка

Невигадані сюжети, описані у творах, що ввійшли до збірки «Психопатка», не залишать байдужими нікого, адже це пережиті авторкою митарства та душевні муки, які супроводжували її на нелегкому шляху від захоплення псевдохристиянським ученням групи «Перехід-IV», так званої нової української еліти з «чистими руками», через божевілля та бельгійську психлікарню до повернення до канонічного православ’я і душевного здоров’я.

Любові полум'я

Енергія кохання двох людей Віоли – талановитої молодої співачки та Віктора – успішного готельєра, вкидає їх у вир подій, що різко змінюють долі не тільки їх обох, а й людей, що їх оточують. Це любов, що перебуває поза дозволенною віссю координат, це почуття, що мучить сумління, вихованої на українських християнських традиціях і цінностях головної героїні книги. Однак, прийнявши рішення самій керувати своїм життям, Віола іде напролом до своєї давньої і головної мети у житті – стати примою світової оперної сцени.

Хрещатик-плаза

Головний герой живе в одному офісі, працює в іншому, мріє про відрядження до ще одного, закордонного, офісу, бо це вже так близько до мети: до невимовної, примарної мети, яка не має нічого спільного з офісами, але залежна від них. Формально – це роман про одну з радіостанцій (а точніше – про її офіси), про одну з тисяч систем, зациклених на собі.

Паноптикум ДіПі

У трилогії Богдана Бойчука, одного з яскравих представників Нью-Йоркської групи, життя українських емігрантів у повоєнних таборах переміщених осіб (ДіПі) в Німеччині та діпістів в Америці зображено в незвично гротескно-карикатурному світлі. Герої його роману перетинаються в Нью-Йорку з «Біт генерацією» та потрапляють у вир гіппі революції і «дітей квітів», де людські стосунки переповнені сексом і сексуальністю. У трилогії особливо трагічно звучить тема неспроможності людини відшукати в житті гармонію й особисте щастя.

Теплі історії про дива, коханих і рідних

У книжці зібрані короткі оповідання й ліричні замальовки різних авторів, об’єднані теплим настроєм, затишком і позитивом. Автори розповідають про найрізноманітніші дива у житті їхніх персонажів, як от диво пізнання Бога чи диво дружби бізнес-леді з бідним хлопчиком, що збирає пляшки біля смітників; про диво кохання з першого погляду чи трепетної подружньої любові аж до старості; про зцілення серця домашнім затишком, ковтком пахучої кави або прогулянкою улюбленим містом; про найрідніших на світі людей і про те, як бути щасливими.

Ти - моє дзеркало

Як пронести перше, найпрекрасніше юнацьке почуття крізь життєві бурі та злигодні? Як не зрадити себе, не втратити гідності й самоповаги, коли недуги збиткуються над Матір'ю? Адже захистити, визволити її з пут корумпованих технократів, олігархічних кланів - єдина змога залишитись образом і подобою Божою. Якщо ці проблеми не байдужі Вам, дорогий друже, то герої нового роману Віктора Грабовського - Ваше рідне коло. Призволяйтеся!

Черевички Божої Матері

Іванка Борсук – головна героїня книжки, що перекочувала зі сторінок повісті «Москалиця», у свої дванадцять рочків розуміє найголовніше: що є Добро і що є Зло. Бездоганне знання народних традицій і гуцульських вірувань, людської психології та історичних фактів і на цей раз дозволили Марії Матіос відтворити особливу драму людини ХХ століття на території, яку історик Тімоті Снайдер назвав «кривавими землями».

БЖД

Коли викладач з БЖД вимагає в тебе хабара, а твого ліпшого друга переслідують бандити на чорному джипі, єдиний правильний учинок — це зібрати речі й просто втекти. Байдуже куди, хоча, звісно, краще до моря. Пересуваючись на старому автомобілі, не маючи й гадки, у якому напрямку, та постійно потрапляючи в різні халепи, головні герої напишуть самі для себе власну «безпеку життєдіяльності».

Із медом полин

Валя, Рита, Таня, Марія — про таких кажуть «нерозлийвода»: разом зростали, ділилися мріями та сподіваннями. Але з часом кожна пішла своєю дорогою. Одна облаштувала своє життя, друга втратила себе й не знає, як жити далі, інші… Вони зустрінуться через п’ятнадцять років і почнуть оповідати свої історії. Тієї ж миті з’ясується, що їхні шляхи не розбіглися, а навпаки…