Спогади

З пером, як багнетом

До книги відомого українського радянського прозаїка і драматурга увійшли щоденникові записи воєнних років, нариси, оповідання, гуморески, спогади. Все це становить цільну оповідь про участь у Великій Вітчизняній війні самого автора, а також багатьох письменників і журналістів.

Графиня з Куткора

Книга “ Графиня з Куткора ” - про життя і творчість Софії Караффи-Корбут. Кажуть, що видатна художниця так і не знайшла жіночого щастя. Бувало, ділилася з друзями: “Я би хотіла мати з п’ятеро дітей, щоб вони рядком сиділи за столом, і я їх годувала…”. Не судилося… “Але хіба це кине тінь на її образ?”, - пише Оксана Думанська.

Сповідь анархіста

В основу видання ввійшли три книжки мемуарів автора, що побачили світ 1929 і 1936-1937 років у Парижі, інші спогади Н. Махна, а також його дружини Галини Кузьменко про події громадянської війни в Україні 1917-1920 років.

Спогади подано мовою оригіналу.

Для широкого кола читачів.

Відродження нації. Заповіт борця за визволення

Про перемоги й поразки Української революції 1917-1920 років та її відомих учасників розповідає у своїх працях „Відродження нації" (1920 р.) та „Заповіт борцям за визволення" (1949 р.) голова першого уряду УНР, автор чотирьох доленосних універсалів.

З піснею через світ

Олександр Кошиць (1875 — 1944) — легендарний український хоровий дириґент, композитр та етнограф. Крім того, він автор надзвичайно цікавих мемуарів про свій час, в якому йому довелося жити й творити. «З піснею через світ» — розповідь про турне Української Республіканської Капели під його орудою, яке з ініціативи Симона Петлюри розпочалося 1919 року і тривало протягом кількох літ.

Записки генерал-хорунжого

Пропонована до уваги читачів книжка споминів належить перу лицаря Української революції першої половини XX сторіччя, генерал-хорунжого армії УНР Юрка Тютюнника (1891-1930) — людини трагічної долі.

Авторові властива неоднозначна, до певної міри суб'єктивна, оцінка тих буремних подій, активним учасником яких він був. Зокрема, читаючи так званий памфлет "З поляками проти Вкраїни", написаний після повернення Ю. Тютюнника 1923 року за нез'ясованих обставин на батьківщину, годі позбутися відчуття присутності за спиною автора зловісної постаті в чорній чекістській шкірянці з наганом у руці.

Вітер зустрічний

Книга спогадів колишнього радянського генерала, незламного в'язня совісті, що пройшов шлях від невдалої спроби створення підпільного "Союзу боротьби за відродження ленінізму" до беззастережного неприйняття режиму та правозахисної діяльності, за що його було позбавлено військового звання і на довгі роки запроторено на примусове психіатричне лікування, яке КДБ застосовував у боротьбі з інакодумством. Зрештою його позбавлено і радянського громадянства.

Армія без держави

Спогади отамана Поліської Січі, засновника і першого провідника Української Повстанської Армії (від липня 1943 р. — Українська Народна Революційна Армія), що постала 22 червня 1941 року, започаткувавши новий етап визвольних змагань під освяченими українською кров'ю прапорами, виповнюють прогалину в наших знаннях про події з часів Другої світової війни.

Проти червоних окупантів

У боротьбі за здобуття державної незалежності у добу національно-визвольних змагань (1917-1920 рр.) український народ народжував нових героїв-борців. І хоча війська УНР, ведучи тяжкі бої з переважаючою більшовицькою червоною армією, відступили за Збруч, відчайдушна боротьба на теренах України продовжувалася партизанськими методами.
На Поділлі таку місію взяв на себе Яків Гальчевський — ватажок "святих і страшних", легендарний і непереможний отаман Орел. Святі — бо вірили у свою невідкличну місію, страшні — бо не знали до ворога пощади.

Проти червоних окупантів

Протягом двох років першої Української Революції, хто лише не топтав своїми кіньми українського чорнозему?! Були москалі білі і червоні, на Херсонщині висіли були на беріг навіть французи, товклися по Україні і організувались польські легіони Галера й Довбур-Мусніцького, прийшли і німці та австрійці, щоб завести лад, пробував відбудовувати з України велику Росію Генерал Денікін і Вранґель, врешті післав свої війська також маршал Пілсудський, як «союзник» Головного Отамана з мрією здійснити відбудову Польщі в межах з часів Ягайлонів.