Ім’я:

Чужий

Ця повість про випробування домом чоловіка після повернення з війни. Про фронт людського нерозуміння і вбивчу силу байдужості. Тут - свої жертви і сльози.

Віраж

Розмірені дні, сповнені звичайних людських радощів і батьківської любові, раптово руйнує негідник. Під колесами автомобіля, за яким був нашпигований наркотою мажор, загинуло все — єдина донечка, віра в людей і бажання жити. Ним керує нестримна жага помсти, але несподівані обставини виводять на крутий життєвий віраж.

Нічна

Нічні — вкрай небезпечні для людей. Орден ловців винищував їх роками. Юна нічна — марра Ейпа, яка змушена приховувати своє єство, укладає ризиковану угоду з ловцем Елвердом. У неї був вибір: довіритися йому або втекти світ за очі, загинути за брата або зрадити його. І вперше Ейна наважується дослухатися до голосу серця.

Квіти цикорію

Уже десять років після драматичних подій він намагається втекти від себе. Але всі зусилля марні — він безвихідно бродить по колу, катується відчуттям вини, пригнічений і майже зламаний спогадами. Самотність висушила його душу. Зробила байдужим до всього і, як здавалося йому, — назавжди. І раптом несподівана зустріч з юною дівчиною змінює все в його житті. Очі інакше стали бачити світ. Він по-новому починає відчувати себе. І знаходить розуміння, що село, де мав надію сховатися від випробувань життям, — осередок великого світу. А в людей, які поруч, — чисті й гарячі душі.

Родаки

В українській літературі так ніхто не пише. На таке читання рідко щастить. «Які сильні натури і як красиво вони живуть», «Ні, неможливо таке витерпіти», «Який колоритний текст», —
налітають думки. І вже хочеться зустріти отого невгамовного і не по літах мудрого Митрика, без якого роману не було б. І почути голоси родаків, без яких не було б такого Митрика. І побачити наяву Небесі — місцину села, де хата його родини.

У полоні болю

Приязний незнайомець насправді є безжальним монстром. І від того її життя різко змінюється, роздвоюється душа. І вже незрозуміло, де істинні почуття, а де потворне бажання.
Вона втратила все — владу над собою і навіть своє ім’я, і невідомо, чи збереже душу.

Дай сили заплакати

«Боже великий, дай мені сили заплакати… дай мені духу пережити цю трагічну обставину, яку не можу змінити», - благав герой цієї щемливої історії над труною коханої. І в ті хвилини світ «непізнаної радості, незбагненної таїни, краси і ніжності… бентежних сподівань і далекосяжних мрій», який недавно ще так солодко йшов їм із Віоланною назустріч, «раптово зімкнувся… мертвою хвилею… і невимовною тугою… скам’янів у грудях».