Марія


Українська класика Художня література
Автор: Улас Самчук
Видавництво: Школа
ISBN: 9666618540
Рік видання: 2009р.
Мова видання: українська
10
Рейтинг: 10 (1 голос)
Ваш голос: Ні
додати оголошення
додати рецензію

До видання ввійшли твори українського письменника Уласа Самчука (1905—1987) — роман «Гори говорять» та повість «Марія» — про воістину страшні метаморфози людського буття в умовах більшовицького геноциду, серед сили-силенної гріхів якого був і чи не найбільший — голодомор. Жах цієї трагедії подається крізь призму образу Марії, яка на сімдесятому році життя зазнає разом із рештою українців страшного голоду. З огляду на похилий вік головної героїні, ця трагедія, може, і не виглядала б такою вражаючою, якби читач із кожною сторінкою твору все чіткіше не усвідомлював, що у цій старій жінці уособлена сама Україна. Несхитна в моральних своїх навичках та переконаннях, але беззахисна перед злом.

Серія книжок
Інші видання
  • Hnatt Чтв, 02/08/2012 - 18:56

    Це надзвичайно сумна історія про життя українського селянства на прикладі долі української селянки, що жила протягом другої половини 19-го — в першій пол. 20-го століття. Самого згадування цього періоду достатньо, щоб вже приблизно уявити цю долю. Важка праця на землі, хоч вже й не панській, але обтяженій податками, юнаки та чоловіки змушені відбувати довгу службу «в москалях» та мобілізовувались на російсько-японську війну, далі ще одна війна та революція, після якої за царем, який би він не був лихий, плакати хотілось. Грабунки, арешти, колективізація, «зрівнялівка» — коли всіх хотіли зробити рівно бідними, голодомор. На цьому місці страждання Марії обриваються, але для решти народу продовжуються чи тільки починаються.

    На початку та в кінці твору дням Марії ведеться лік: «Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів». Як там у приказці, щасливі на години не зважають? Марії випало прожити надзвичайно важке життя. Але було й щастя. І читаючи про такі щасливі дні Марії, хочеш, щоб вони тривали довше, думаєш: хай ще поживе щасливо, хай подовше нічого поганого не трапляється… Такі сторінки дуже легко та приємно читаються — радієш за героїню, та потім знову мусиш співчувати. Але байдужим лишитися неможливо.

    Більше тут: http://hkhm.blogspot.com/2012/08/blog-post.html

Ім'я
Зображення користувача павло.
павло
Зображення користувача Hnatt.
Hnatt
Ім'я
Зображення користувача павло.
павло
Зображення користувача Hnatt.
Hnatt