Блокбастер


Військова проза зарубіжна проза
Автор: Зоран Жмирич
Видавництво: Фабула
ISBN: 9786170939333
Рік видання: 2018р.
Мова видання: українська
Перекладач: В. Криницький
10
Рейтинг: 10 (2 голоси)
Ваш голос: Ні
додати оголошення
додати рецензію

Роман «Блокбастер» хорватського письменника Зорана Жмирича присвячений подіям, що відбувалися у його країні у 1991–1995 роках, коли палало  протистояння між прибічниками примарної «Великої Сербії» і тими, хто прагнув незалежності на своїх землях. Про людський вимір таких історичних зсувів, про прагнення до свободи, про її справжню ціну. А ще й про те, що війна героїчна та пафосна лише в кіно, в реальності ж вона брудна й злочинна. Читаючи цю книгу, автор якої був безпосереднім учасником цих подій, вам доведеться чимало пережити й передумати. Тому що це не військовий бойовик, а справжня людська трагедія, що калічить не тільки тіла, а й душі.

  • Kelt Втр, 19/02/2019 - 17:54

    Дуже крута книжка про війну Хорватії за незалежність очима безпосереднього учасника тих подій, який пішов на фронт добровольцем. Твір вдало збалансований: у ньому гармонійно поєднуються і воєнна складова, і художня, й історична, а несподівані повороти закінчуються непередбачуваною, хоч і гнітючою, кінцівкою. І головне - усе на основі реальних подій. Також зізнаюся -  був приємно вражений роботою видавців, оскільки до цього часу книжки "Фабули", м'яко кажучи, не тішили (передусім через неякісну роботу зв'язки перекладач/редактор) - але тут кількість затупів мінімізовано, молодці

    softyriot Сбт, 02/03/2019 - 22:10

    Цілком згоден!

    softyriot Ндл, 03/03/2019 - 09:09

    Мабуть, те, що книжку писав учасник подій, було і складно, і легко. Легко, бо все це він бачив на власні очі. Важко - бо спробуй не скотитися в пафос, коли пишеш про те, що пережив.

    Особливо, якщо ситуація не така, як у нас, коли наче ніхто й війни не оголошував. У них там все було ясно: Сербія напала й хотіла приневолити назад Боснію, Словенію і Хорватію.

    «Село було порожнє, як мертва душа, така мертва, що ми своєю присутністю вже не могли її оживити»

    Чому дехто може бачити війну тверезо, а комусь вдається бачити тільки чорне й біле? Таємниця. У Жмирича немає тільки чорного або тільки білого. Вояки, що боронять свою землю, такі самі, як ті, які напали. Усі скоюють як злочини, так і геройські вчинки. Може, вони навіть не розрізняють у цей час, погане вони роблять чи хороше.

    Мені розповідали наші хлопці, що війна все затирає, розмиває. В окопі дуже складно визнати, що ти зараз можеш бути неправим. Восновному на війні всі вважають, що вони праві, а ворог неправий. А в цьому романі Жмирич нікого не оцінює, нікого не засуджує. Ну, хіба що тих, хто війну розв'язав і мав з неї користь, хто торгує з ворогом, посилаючи своїх солдатів на смерть, хто розпалив ненависть, дірвавшись на її хвилі до влади.

    Чи варто цю книжку читати? Я сказав би більше: варто читати всім без виключення, бо в ній знаходиться стільки болючої правди, скільки справжнього бруду війни, що багатьох це може протверезити.

    Книжка робить нереально сильне враження. Раджу прочитати обов'язково. І окремо хочеться сказати, що дуже хороша мова, немає помилок, які часто бувають у новій літературі. Я читав і крім сильного враження від змісту отримував задоволення від мови. Сильна книжка, яка прийшла до нас у потрібний час.

Ім'яіконка для сортування
Зображення користувача Kelt.
Kelt
Зображення користувача softyriot.
softyriot
Ім'яіконка для сортування
Зображення користувача Kelt.
Kelt
Зображення користувача softyriot.
softyriot
Ім'яіконка для сортування
Зображення користувача Olha.
Olha
Автор:
Зображення користувача softyriot.
softyriot
10
02.03.2019 - 21:55

Мабуть, те, що книжку писав учасник подій, було і складно, і легко. Легко, бо все це він бачив на власні очі. Важко - бо спробуй не скотитися в пафос, коли пишеш про те, що пережив.

Особливо, якщо ситуація не така, як у нас, коли наче ніхто й війни не оголошував. У них там все було ясно: Сербія напала й хотіла приневолити назад Боснію, Словенію і Хорватію.

Село було порожнє, як мертва душа, така мертва, що ми своєю присутністю вже не могли її оживити

Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера